Біологія » Архив сайта » Морфологічна будова пагона

Морфологічна будова пагона

0

Автор: admin | Розділ: Стебло | 22-09-2012

будова пагонаСтебло — важливий вегетативний орган рослини, який має необмежений верхівковий ріст, позитивний фототропізм і ра­діальну симетрію. Стебло виконує такі функції: в ньому відбу­вається обмін поживними речовинами між листком і коренем; на стеблі утворюються і утримуються гілки, листки, закладаються квітки, плоди, бруньки, в ньому накопичуються запасні поживні речовини; стебло є органом розмноження.

Стебло з листками і бруньками називається пагоном. Місце прикріплення листка до стебла називається вузлом, а відстань між вузлами — меживузлями. За розвитком меживузлів розріз­няють три типи пагонів: укорочені (у сосни, подорожника), видов­жені (у айланта), нормальні (у берези, верби). Кут між стеблом і черешком листка, що відходить від нього, називається пазухою листка. На стеблі листки розташовуються почережно або спіраль­но (у верби), супротивно (у бузку, гвоздики), кільчасто, коли в одному вузлі є три і більше листків (у підмаренника).

Брунька являє собою зачатковий пагін з дуже вкороченими меживузлями. Зверху брунька вкрита покривними лусками, які захищають її від механічних пошкоджень, висихання, опіків, низь­ких температур. Покривні луски зверху часто вкриті смолистими речовинами або волосками. За характером розвитку розрізняють листкові, квіткові, змішані бруньки. Розрізняють верхівкові і бічні бруньки, які, в свою чергу, можуть бути пазушними або додатко­вими. Додаткові бруньки утворюються в будь-якій частині стебла і кореня внаслідок діяльності меристеми. Бруньки, які тривалий час не розвиваються, називаються сплячими. Вони пробуджуються, якщо зрізати або пошкодити верхівку бруньки або верхівку стебла.

Стебла різних рослин характеризуються великою морфологіч­ною різноманітністю. За характером росту розрізняють прямосто­ячі, лежачі, повзучі, чіпкі, виткі і напівлежачі стебла. За формою поперечного зрізу є стебла циліндричні, багатогранні (у кропу), чотиригранні (у м’яти), тригранні (у осоки), сплюснуті (у опун­ції), крилаті (у чини). За довговічністю стебла розрізняють: дере­в’яні і трав’янисті (одно-, дво- та багаторічні).

Ріст і розвиток стебла супроводиться наростанням його маси, що тісно пов’язано з характером галуження його. Розрізняють З типи галуження стебла: дихотомічне, моноподіальне і симподіальне. Дихотомічне галуження — найбільш примітивний спосіб галуження (у плаунів, бузку, омели). При моноподіальному галуженні на головному стеблі, яке розвивається із зародка насі­нини, весь час зберігається верхівкова точку росту (у ялини). При симподіальному галуженні верхівкова точка росту головної осі рослини швидко припиняє свій ріст далі, він відбувається внаслі­док розвитку бічних бруньок (у яблуні, дуба, липи).

В процесі розвитку у багатьох рослин стебла можуть зазнава­ти різних видозмін, які можуть бути надземними і підземними. До підземних видозмін належать: кореневище (у пирію, конва­лії), цибулина (у цибулі, тюльпанів) і бульби (у картоплі, то­пінамбура). Надземними видозмінами пагона є колючки (у гру­ші, глоду) і вусики (у винограду, гарбуза) та кладодії (у рускусу).

Ваш відгук