Біологія » Архив сайта » Анатомічна будова стебла трав’янистих та деревних рослин

Анатомічна будова стебла трав’янистих та деревних рослин

0

Автор: admin | Розділ: Стебло | 25-09-2012

Внутрішня будова стебла одно- і дводольних рослин неоднакова. У анатомічній будові стебланатомічна будова стеблаа однодольних рослин ви­діляють від периферії до центра одношаровий епідерміс з продихами, кутикулою, волосками, кільце склеренхіми, між виступами якої знаходиться хлорофілоносна паренхіма. За склеренхімою роз­ташована основна або виповнююча паренхіма, в якій довільно роз­ташовані колатеральні закриті провідні пучки, більші до середи­ни, менші у периферичній частині. Провідні пучки розташовані більш-менш рівномірно по стеблу, завдяки чому в ньому не відо­кремлюються окремі анатомічні комплекси — кора, луб, деревина, серцевина і серцевинні промені. У однодольних рослин стебло не має камбію; у них прокамбій повністю витрачається на форму­вання ксилеми і флоеми, тому таке стебло не здатне до вторин­ного потовщення. Потовщення відбувається лише завдяки функ­ціонуванню прокамбію і розростанню елементів провідних пучків.

В анатомічній будові стебла дводольних рослин розрізняють трав’янистий та деревний тип. Будова стебла дводольних рослин пов’язана з виникненням камбію, який закладається в централь­ному циліндрі між первинною флоемою і первинною ксилемою. Камбій утворюється з прокамбію і паренхіми серцевинних проме­нів. В анатомічній будові стебла трав’янистих дводольних рослин розрізняють: 1) епідерміс, 2) первинну кору, 3) центральний ци­ліндр, 4) серцевину. У первинній будові розрізняють коленхіму, паренхіму і ендодерму, а в центральному циліндрі — склеренхіму, відкриті колатеральні провідні пучки, розташовані по колу. Цент­ральну частину стебла виповнює серцевина, яка, крім того, у ви­гляді серцевинних променів розмежовує провідні пучки. У вторин­ній будові стебла розрізняють пучковий тип будови, характерний для трав’янистих рослин, і безпучковий, характерний для деревних і деяких трав’янистих рослин (льон, коноплі). В стеблі непуч-кового типу будови (наприклад, у липи) немає провідних пучків; ксилема і флоема мають вигляд суцільних циліндрів. У стеблі деревних рослин виділяють корову частину, камбій, деревину І серцевину. До корової частини належить шар перидерми, коленхі­ми, основну частину кори становлять великі клітини паренхіми і один шар клітин ендодерми. За ендодермою розташовані ділянки первинних серцевинних променів і трапеції флоеми, представлені луб’яними волокнами, ситовидними трубками, клітинами-супутниками і флоемною паренхімою.

Камбій — це невеликий шар живих тонкостінних клітин, які ді­ляться вздовж, завдяки чому стебло росте у товщину. За камбієм розташована чітко виражена деревина, в якій добре помітні річні кільця. Річне кільце — це кількість деревини, яку утворив камбій за один вегетаційний період. Річне кільце складається з велико-пористої весняної і дрібнопористої товстостінної осінньої дереви­ни, ксилемної паренхіми і серцевинних променів. Стара деревина розташована ближче до центра, поступово відмирає, просякується дубильними речовинами і ефірними маслами, часто вона яскра­во забарвлюється і називається ядровою, виконує опорну функцію. Периферичні шари молодої деревини виконують провідну функцію і називаються заболонню.

Серцевина займає центральну частину стебла; у ній розрізня­ють дрібні тонкостінні живі паренхімні клітини і великі безбарвні мертві клітини. Клітини серцевини рано відмирають. В одних рос­лин серцевина виражена досить добре (у бузини, липи), у інших н Дуже мало (у дуба, граба, берези).

Ваш відгук