Біологія » Архив сайта » Відділ гриби

Відділ гриби

0

Автор: admin | Розділ: Нижчі рослини | 05-10-2012

Гриби — це досить численна група нижчих рослин, яка нарахо­вує понад 100 тис. видів, поширених на всій Земній кулі. Посе­ляються гриби на поверхні грунту, на стовбурах дерев і різних рослинах, рідше у воді. Вегетативне тіло гриба представлене мі­целієм, або грибницею, яка складається з тонких розгалуженихгриби ниток — гіф. Міцелій може утворюватися екзогенно (на поверхні субстрату) або ендогенно (всередині субстрату). За структурою міцелію гриби поділяють на нижчі і вищі. Міцелій нижчих грибів не розчленований на клітини, він представлений однією часто до­сить великою клітиною з численними ядрами. У вищих грибів мі­целій розчленований на окремі клітини.

Оболонка гіф нижчих грибів складається з пектинових речовин, у вищих — із вуглеводів, подібних до целюлози і азотистих речо­вин; у багатьох видів грибів оболонка хітинізована. У високоорганізованих грибів гіфи часто тісно сплітаються і утворюють не­справжню тканину — плектенхіму, з якої формуються органи спороношення, так звані «плодові» тіла та товсті довгі шнури (у до­мового гриба, опенька) — ризоморфи.

Клітина грибів не має пластид, ядра досить дрібні. Запасними поживними речовинами є глікоген, жири і білки.

Крохмаль ніколи не утворюється. Досить характерною фізіологічною особливістю грибів є утворення такого проміжного продукту білкового обміну, як сечовина.

Живляться гриби всмоктуванням поживних речовин усією по­верхнею гіф. За способом живлення всі гриби належать до гете­ротрофних організмів, серед них зустрічаються облігатні (обо­в’язкові) і факультативні (не обов’язкові) паразити і сапрофіти. Сапрофітні гриби живляться за рахунок речовин відмерлих орга­нічних решток, паразитні — органічними речовинами живих рос­лин, тварин, спричинюючи захворювання їх.

Розмножуються гриби статево і безстатево (вегетативно і за допомогою спеціалізованих клітин — спор). Вегетативне розмно­ження здійснюється частинами міцелію, брунькуванням, склероціями, оідіями і хламідоспорами.

Склероції — це міцелій, що перебуває в стані спокою. Вони являють собою щільно сплетені гіфи гриба, які містять запас по­живних речовин і зовні вкриті щільною оболонкою. Оідіями нази­ваються тонкостінні клітини, на які розпадаються гіфи деяких грибів. Хламідоспорами називаються товстостінні клітини, на які розпадаються гіфи деяких грибів. Геми — це клітини або ділянки міцелію із товстою оболонкою і згущеним вмістом. Геми схожі на хламідоспори, але не мають певної форми і розмірів. Основним способом розмноження у грибів є безстатеве за допомогою різного типу спор, які утворюються ендогенно (в спорангіях) або екзоген­но на спеціальних відгалуженнях міцелію (конідієносцях) і тому називаються конідіями. Статеве розмноження у грибів надзвичай­но різноманітне і характерне переважно для нижчих грибів.

Вищі гриби розмножуються за допомогою спор статевого по­ходження— сумкоспор або базидіоспор.

Гриби, як і водорості, це не систематична, а екологічна група рослин. Відділ Гриби поділяють на 6 класів: Хітридієві (Crytridiomycetes), Ооміцети (Oomycetes), Зигоміцети (Zygomycetes), Сумчасті (Ascomycetes), Базидіоміцети (Basidiomycetes) та Незавершені гриби (Fungi imperfecti).

Вегетативне тіло Хітридієвих грибів має вигляд голої цито­плазматичної маси, яка розвивається в клітинах рослини-хазяїна або з не розчленованих на клітини гіф. Характерною особливістю класу є те, що при розмноженні утворюються рухомі стадії з од­ним гладеньким джгутиком. Оболонка гіф — пектинова з доміш­кою хітину. Типовими представниками є гриби-паразити: ольпідій апустяний (Olpidium brassicae) — збудник захворювання «чорної ніжки» і синхітрій (Sinchytrium endobioticum) — збудник раку картоплі.

Клас Ооміцети належить до нижчих грибів; вегетативне тіло у них представлене неклітинним, багатоядерним міцелієм. Оболон­ка гіф целюлозна з домішкою кальози. Нестатеве розмноження здійснюється за допомогою дводжгутикових зооспор, причому джгутики відрізняються функцією і будовою; один пірчастий, ін­ший — гладенький. Статевий процес оогамний, жіночими статеви­ми органами є оогонії, чоловічими — антеридії. Ооміцети — це водні і наземні організми. Живляться як паразити і сапрофіти. Характерним представником цього класу є гриб-паразит фітофтора (Phytophthora infestans), який пошкоджує зелену масу і бульби картоплі і завдає великих збитків народному господарству.

До класу Зигоміцетів належать як паразитні (наприклад, емпуза — Empusa muscae), так і сапрофітні гриби (наприклад, го­ловчаста цвіль — Mucor mucedo) з добре розвиненим неклітинним міцелієм. Для зигоміцетів характерний статевий процес — зигога­мія, суть якого полягає в тому, що між гіфами одного міцелію або різних міцеліїв утворюються короткі поперечні вирости, які віділяють на кінцях багатоядерні клітини-гаметангії, при злитті яких утворюється зигота.

У вищих грибів, до яких належать сумчасті, базидіальні та не­завершені, вегетативне тіло представлене добре розвиненим клі­тинним (септованим), рідше неклітинним (несептованим) міцелієм. Клітинна оболонка пектинова. Характерною особливістю цього відділу є відсутність будь-яких рухомих стадій. За особливостями будови міцелію і типом статевого процесу вищі гриби поділяються на 3 класи: Аскоміцети (Ascomycetes), Базидіоміцети (Basidio-mycetes) і Незавершені гриби (Fungi imperfecti).

Аскоміцети — вищі гриби з багатоклітинним міцелієм. Без­статеве розмноження здійснюється за допомогою конідій. Внаслі­док статевого процесу утворюються сумки (аски), в яких містить­ся 4—8 спор. Крім сумок у порожнину плодового тіла вростають закінчення тонких вегетативних гіф — парафіз.

У одних видів сумки утворюються прямо на поверхні міцелію, в інших — в плодових тілах: закритих (клейстотеціях), напіввідкритих (перитеціях) або відкритих (апотеціях). У деяких видів сумки утворюють суцільний шар (так званий гіменіальний) на по­верхні плодового тіла, яке має вигляд шляпки і ніжки. За цими ознаками клас поділяється на 2 підкласи: Голосумчасті гриби (Protoacomycetidae або Gymnoascomycetidae), до якого належать дріжджі (рід Saccharomyces), і Подосумчасті (Euacomycetidae або Carpoascomycetidae), до якого належать мікросфера (Місго-sphaera), еризіфе (Erysiphe), ріжки жита Claviceps purpurea), пеніціл (Penicillus), аспергіл (Aspergillus), зморшки (Morchella).

Клас Базидіоміцетів об’єднує гриби, що характеризуються багатоклітинним міцелієм і типовим для них базидійним спороношенням. Базидіоспори утворюються внаслідок статевого процесу і розташовані на особливих виростах міцелію — базидіях.

У верхній частині базидію розвиваються трубчасті вирости — стеригми, на яких розташовані базидіоспори. Базидії бувають од­ноклітинні, у представників підкласу Холобазидіоміцетів, або чотириклітинні, у представників підкласу фрагмобазидіоміцетів. До холобазидійних грибів належать їстівні й отруйні шапинкові гриби, трутовики, порхавка, до фрагмобазпдійних — сажкові і іржасті, які паразитують на злаках.

Гіменіальний шар, в якому розвиваються базидіоспори, може бути трубчастий, як наприклад, у білого гриба, або ж пластинча­стий, як наприклад, у шампіньйона, опенька тощо.

Ваш відгук