Біологія » Архив сайта » Відділ голонасінні

Відділ голонасінні

0

Автор: admin | Розділ: Різноманітність рослинного світу | 23-10-2012

Голонасінні — це давня група рослин, відома з девон­ського періоду палеозойської ери, які майже вимерли і в су­часних умовах є згасаючою гілкою еволюції рослинного світу, що налічує близько 700 видів,голонасінні поширених на всій земній кулі. Пере­важна більшість голонасінних — це дерева (інколи гігантських розмірів), рідше кущі або ліани, трав’янистих рослин серед голо­насінних немає. В циклі розвитку голонасінних панівним є споро­фіт. Еволюція голонасінних відбувалася у напрямі ускладнення спорофіта і спрощення гаметофіта аж до втрати ним здатності самостійно існувати. Розмножуються голонасінні за допомогою на­сіння, яке утворюється з насінних зачатків.

Насінні зачатки, а потім і насінини, розташовані відкрито на мегаспоролистках, зібраних у жіночі стробіли (шишечки). Ось чо­му ці рослини дістали назву голонасінних. Пилок розвивається у пилкових камерах на мікроспоролистиках, зібраних у чоловічі стробіли (шишечки). Запилення і запліднення у голонасінних від­бувається в повітряному середовищі.

Характерними рисами будови голонасінних є моноподіальне галуження стебла, яке має камбій і здатне до вторинного потов­щення. Судин у більшості голонасінних немає, деревина утворена лише трахеїдами, з яких весняні, тонкостінні виконують провідну функцію, а осінні товстостінні — механічну. За будовою листків голонасінні розділяють на 2 групи: рослини з великими листками (макрофільна лінія еволюції) і з дрібними листками (мікрофільна лінія еволюції).

Відділ Голонасінні поділяють на 3 класи: Саговникоподібні (Cycadopsida), Шишконосні (Coniferopsida) і Оболонконасіннї (Chlamidospermatopsida). З них найбільше значення має клас Шишконосних.

Характерною особливістю класу Шишконосних є сидячі дрібні, ланцетні, голко- або лускоподібні листки. Галуження стебла моно­подіальне, стебло має камбій, пагони 2 типів: видовжені й укоро­чені. Цей клас об’єднує 3 порядки: Гінкгові (Ginkgoales), Кордаїтові (Cordaitales) і Хвойні (Coniferales).

Переважна більшість сучасних голонасінних належать до по­рядку хвойних, поширених на всій Землі. Найбільше голонасін­них у північній півкулі, де вони утворюють обширні ліси. Хвой­ні — це листопадні рослини, які періодично через 3-5 років змі­нюють листя (за винятком модрини). Шишечки у хвойних одно­статеві (рослини однодомні); чоловічі стробіли зібрані групами біля основи молодих пагонів, жіночі — поодинокі на верхівках гілок.

Чоловічі шишечки мають вісь, густо вкриту мікроспорофілами, кількість і форма яких дуже різноманітні. Мікроспорофіли несуть на нижній поверхні мікроспорангії з численними мікроспорами (пилком). Мікроспорангії вкриті двома оболонками: зовнішньою (екзиною) і внутрішньою (інтиною). У деяких представників мік­роспори мають з боків два повітряні пухирці, що краще забезпе­чує перенесення пилку вітром. Під оболонками містяться поживні речовини з двома клітинами — вегетативною і генеративною (антеридіальною).

Жіночі шишечки також мають вісь, що несе луски двох типів: покривні і насінні, на яких при основі розташовані насінні зачатки. Насінні зачатки мають пилковхід, покривало, нуцелус, в якому роз­ташований жіночий гаметофіт, представлений первинним ендо­спермом і двома архегоніями.

Навесні, при дозріванні шишечок, пилок розноситься вітром і потрапляє до насінного зачатка, де він, не проростаючи, лежить до наступної весни. В перший рік відбувається лише запилення. На наступний рік пилинка проростає: з вегетативної клітини ви­ростає пилкова трубка, а антеридіальна клітина в цей час ділиться і дає початок двом сперміям, які пилковою трубкою проникають до архегонія і зливаються з яйцеклітиною. Один із спермів злива­ється з яйцеклітиною, і з зиготи розвивається зародок насінини.

Ваш відгук