Біологія » Архив сайта » Відділ покритонасінні

Відділ покритонасінні

0

Автор: admin | Розділ: Різноманітність рослинного світу | 27-10-2012

Покритонасінні — це наймолодша, найчисленніша і най­більш досконала група сучасних рослин, які з’явилися в середині мезозойської ери і швидко стали панівною групою рослин на всій земній кулі. Кількість видів покритонасінних ще остаточно не з’я­совано, ця цифра становить близько 200-250 тисяч видів.

покритонасінніНайхарактернішими ознаками покритонасінних є наявність квітки, плода і насінини. На відміну від голонасінних, у покрито­насінних насінні зачатки містяться у зав’язі, яка є частиною ма­точки, остання утворилася внаслідок зростання країв одного або кількох плодолистків, що являють собою видозмінені верхівкові листки, які, зростаючись, утворюють маточку. Іншою характерною ознакою покритонасінних є наявність восьмиядерного зародкового мішка, в якому відбувається подвійне запліднення — процес, що не повторюється в жодному з інших відділів рослинного світу. Статеве покоління (гаметофіт) покритонасінних зазнало ще біль­шої редукції порівняно з голонасінними. Чоловічий гаметофіт представлений 3 клітинами, з яких 2 є гаметами. Жіночий гамето­фіт представлений 8-ядерним зародковим мішком. Більшість по­критонасінних запилюються комахами (ентомофілія), вітром (ане­мофілія), водою (гідрофілія) або птахами (орнітофілія). На від­міну від інших відділів рослинного світу покритонасінні мають у деревині справжні судини (трахеї). Для покритонасінних харак­терна надзвичайна різноманітність форм і розмірів листків. Покри­тонасінні — це одно-, дво- і багаторічні трав’янисті рослини, а та­кож дерева, кущі і кущики.

Типова квітка покритонасінних має квітконіжку, квітколоже, чашечку, віночок, андроцей і гінецей і є видозміненим пагоном. Стеблова частина квітки представлена квітколожем і квітконіж­кою (якщо її немає, квітка називається сидячою). Квітконіжка часто несе приквітки. Квітколоже у різних рослин має різну фор­му: плоску, ввігнуту, конічну, розширену і т. д. На квітколожі роз­ташовані всі частини квітки. Сукупність чашолистків називається чашечкою, вона виконує захисну функцію, буває вільнолистою або зрослолистою. Чашечка, як правило, утворюється із одного кола чашолистків, проте у деяких рослин утворюється друге зовнішнє коло листочків, яке називається підчашею.

Сукупність пелюсток називається віночком, який складається із трьох і більше забарвлених листочків, які приваблюють комах для запилення. Віночок буває вільно- і зрослопелюстковим, пра­вильним або неправильним. Віночок і чашечка разом утворюють покрови квітки, або оцвітину. Оцвітина може бути подвійною, як­що в квітці є чашечка і віночок, простою чашечкоподібною або простою віночкоподібною.

Андроцеєм називається сукупність тичинок. Тичинка скла­дається з тичинкової нитки і пиляка. Тичинок у квітці може бути дві і більше. Кількість тичинок є важливою систематичною озна­кою при класифікації рослин. Тичинкова нитка несе пиляк, який складається з двох половинок, з’єднаних в’язальцем. Кожна поло­винка несе 2 пилкові мішки, де розвивається пилок.

На поперечному зрізі пиляк має таку анатомічну будову. Звер­ху він вкритий епідермісом, під яким розташований так званий фіб­розний шар, який складається з великих клітин із потовщеними стінками, що сприяють розриву стінки пиляка. Зсередини пиляк у молодому віці вкритий одним шаром тонкостінних багатоядерних великих живих клітин вистилаючого шару або тапетуму, які часто руйнуються під час формування пилку. В пилкових гніздах містить­ся археспоріальна тканина, з якої в результаті редукційного поділу утворюється пилок. Пилок зверху вкритий двома оболонками: зов­нішньою — екзиною і внутрішньою — інтиною. Під оболонками пилок містить запас поживних речовин і 2 клітини — вегетативну і генеративну.

Гінецеєм називають сукупність плодолистків, які утворюють маточку. Квітка може нести одну і більше маточок. Маточка скла­дається з приймочки, стовпчика і зав’язі. Зав’язь може бути верх­ньою або нижньою залежно від того, як вона розташована щодо інших частин квітки. В зав’язі знаходиться один і більше насінних зачатків, з яких після процесу подвійного запліднення утворюється насіння. Зовні насінний зачаток вкритий одним або двома покри­вами (інтигументами), які на верхівці не змикаються, залишаючи отвір — мікропіле, або пилковхід. Кінець насінного зачатка, розта­шований напроти мікропіле, називають халазою. Під інтигумента­ми розташований багатоклітинний нуцелус, в якому міститься 8-ядерний зародковий мішок з яйцеклітиною, вторинним ядром зародкового мішка, двома синергідами і трьома антиподами.

Суцвіттям називається пагін, який несе квітки і приквітки. Переважна більшість квіток у природі зібрана в суцвіття, рідше трапляються поодинокі квітки (у тюльпана).

За способом галуження розрізняють 2 основні типи суцвіть: моноподіальні і симподіальні. В моноподіальному суцвітті чітко виражена вісь першого порядку. В свою чергу, моноподіальні су­цвіття поділяють на прості, у яких квітки розташовані на осі пер­шого порядку (колос, качан, китиця, щиток, зонтик, головка, ко­шик), і складні, у яких вісь першого порядку несе не окремі квітки, а прості суцвіття (складний колос, складний зонтик, складний щи­ток, волоть).

Симподіальні суцвіття характеризуються симподіальним і несправжньодихотомічним галуженням. У них вісь першого поряд­ку рано припиняє ріст і закінчується квіткою. Те саме відбувається і з осями послідовних порядків, причому кожна послідовна вісь переростає в наступну. До симподіальних суцвіть належать зви­вина, завиток, дихазій і плейохазій.

Ваш відгук