Біологія » Архив сайта » Різноманітність злаків

Різноманітність злаків

0

Автор: admin | Розділ: Класифікація квіткових рослин | 06-08-2010

Ознайомимося й з іншими злаками. Почнемо з жита. Не всі легко відрізняють жито від пшениці. Найпростіше це зробити, розглянувши суцвіття або плоди. В жита кожний коло­те складного колоса має дві добре розвинуті квітки й одну недорозвинуту. Жито — вітрозапильна рослина, а в пшениці відбувається самозапилення. Зернівка в жита вузька, довга, а в пшениці вона товста, схожа на маленьке золотисто-жовте барильце. Борошно із зернівок жита темне, але житній хліб поживний і смачний.

Овес помітно відрізняється від пшениці й жита. Його розло­ге суцвіття називають волоттю. На гілочках волоті містяться Колоски, у кожному з яких по дві-три квітки. Квітки вівса, як і Квітки жита, мають типову для злаків будову. В них відбуває­те я самозапилення. Із зернівок вівса виробляють толокно, вівсяну крупу, геркулес та інші продукти. Овес використовують також як кормову культуру. Він холодостійкий, його вирощують у середній смузі й у північних районах нашої країни.

Просо має суцвіття волоть. Стебла проса не тільки кущаться, а й розгалужуються. Просо — круп’яна культура. Просяна кру­гла — це пшоно.

Просо вирощують в основному в Казахстані та в південних районах європейської частини країни, бо ця культура теплолюбна і добре витримує посуху.

Рис — цінна зернова культура. Вирощують його в південних районах нашої країни, здебільшого на поливних землях.

Кукурудза — однорічна трав’яниста рослина заввишки до 2— З м і більше. Завезена з Південної Америки в 1493 році, ку­курудза дуже поширилася в Європі. У Росії її почали вирощува­ти в XVII столітті.

У районах з помірним кліматом зерно кукурудзи більшості сортів часто не достигає. Тому в середній смузі нашої країни її вирощують на силос для сільськогосподарських тварин. Але в останні роки виведено сорти, які дають достигле зерно не тільки в середній смузі, а й у Сибіру. На півдні кукурудза — цінна зер­нова продовольча й кормова культура. Вона є також сировиною для промисловості.

Корені кукурудзи дуже розростаються в орному шарі й прони­кають у грунт на 150 см і більше. У нижній частині стебла розви­ваються великі додаткові корені. Підгортання сприяє їх розвит­ку. Стебло кукурудзи товсте і не порожнисте. Довгі широкі листки мають паралельне жилкування.

У кукурудзи розвиваються квітки двох типів: маточкові й тичинкові. Маточкові квітки утворюють суцвіття складний початок. Початки містяться в пазухах листків. Маточкова квітка Має округлу зав’язь з довгим шовковистим стовпчиком, який за­мішується дволопатевою приймочкою. Початки одягнуті в зелену обгортку з видозмінених листків. Тичинкові квітки зібрані в розгалужене суцвіття волоть на верхівці стебла. Волоть складається з колосків. У кожному колоску по дві квітки з трьома пі мішками кожна. Пилок достигає раніше, ніж на цій самій рослині з обгорток початків висунуться приймочки. Через це самозапилення в кукурудзи майже не буває. Вітер переносить пилок на приймочки сусідніх рослин.

Кукурудза — теплолюбна культура. її корені потребують доб­рі то доступу повітря. Тому обов’язково треба ретельно обробляти фунт перед висіванням її й розпушувати його протягом літа. Кукурудза світлолюбна, через це її висівають рядками на чималій відстані один від одного. Вона відносно посухостійка, але все-і и п кожній рослині потрібно близько літра води на добу. Бро­мній кукурудзи збирають до настання заморозків, бо дорослі рос­инці пошкоджуються навіть при —1 °С.

Крім польових культур, до родини злаків відносять різні дикорослі трави, наприклад, пирій повзучий, тимофіївку лучну, ковилу та інші рослини.

Ковила — багаторічний посухостійкий злак. її корені ростуть пучком і утворюють щільну дернину, широко розростаючись і глибоко проникаючи в землю. Листки у ковили вузькі, довгі. Вони пристосовані до економного витрачання вологи. Квітки зібрані в рідку волоть. Зернівки одягнуті квітковими лусками, з яких зовнішня має довгий перистий остюк, пухнастий і легкий. Завдяки цим остюкам зернівки ковили можуть пролітати великі відстані. Коли вітер стихає, зернівка опускається, гострим нижнім кінцем втикається в землю й поступово за допомогою остюка вгвинчується в неї.

Пирій повзучий — також злак. Це злісний кореневищний бур’ян. Його суцвіття — довгий і вузький складний колос.

Тимофіївка лучна — цінна кормова трава з вузьким, циліндричним колосовидним суцвіттям — султаном.

Цукрову тростину культивують у тропічних країнах для до­бування з його стебел цукру.

Ваш відгук