Лишайники

0

Автор: admin | Розділ: Різноманітність рослинного світу | 11-08-2010

Лишайники займають особливе місце в рослинному світі. За зовнішнім виглядом і забарвленням вони різноманітні. Бувають лишайники кущисті, листуваті й накипні.

У темному ялиновому лісі із старих гілок до самої землі звисають кошлаті сиві бороди лишайника-бородача. У сухих соснових борах утворюється суцільний килим з гіллястих блідо-рожевих, сірих і білих лишайників. Вони тріщать під ногами в суху погоду. Це кущисті лишайники. Лишайники надають тундрі сірого одноманітного забарвлення. Особливо багато в тундрі ягелю, відомого під назвою «оленячий мох». «Оленячий мох» — також кущистий лишайник. На камінні оселяються накипні ли­шайники, схожі на коричнево-сірий накип. Дуже поширені листуваті лишайники у вигляді пластинок різного забарвлення. Вони розростаються на камінні й на корі дерев. З таких лишайни­ків особливо часто можна побачити на корі осик золотисто-жовту ксанторію настінну.

У жаркі дні лишайники так висихають, що здаються зовсім неживими і легко кришаться. Та як тільки пройде дощ, вони знов оживають.

Лишайники — дуже невибагливі рослини. Вони ростуть у не­родючих місцях. Їх можна побачити на голих скелях високо в горах, де не живуть інші рослини.

Ростуть лишайники дуже повільно. Наприклад, «оленячий мох» за рік виростає лише на 1—3 мм.

Лишайник має своєрідну будову. Тіло його — слань — скла­дається з двох організмів — гриба і водорості, що живуть як один організм. Тіло лишайника утворене переплетеними гриби и ми нитками, між якими містяться одноклітинні зелені або багато клітинні синьо-зелені водорості. На грибних нитках іноді з’являються присоски, які проникають усередину клітин водорос­ті. Лишайник живиться так: нитки гриба вбирають воду й розчинені в ній мінеральні речовини, а в клітинах зелених водоростей у процесі фотосинтезу утворюються органічні речовини. Отже, лишайник — це єдиний організм, що складається з гриба і водо рості, які живуть у симбіозі.

Лишайники вбирають вологу всією поверхнею тіла, в основ­ному вологу дощів, роси і туманів. Це дає їм змогу оселятися на голих, безплідних скелях, на поверхні скла, на дахах, у пус­тинях — скрізь, де є світло. Без світла фотосинтез у клітинах водорості не відбувається і лишайник гине.

Розмножуються лишайники в основному шматочками слані, а також особливими групами клітин, які утворюються в їхньому тілі у великій кількості. Тіло лишайника розривається під тис­ком їхньої зростаючої маси, і такі групи клітин розносяться вітром та дощовими струменями.

Значення лишайників у природі полягає головним чином у тому, що вони перші оселяються в безплідних місцях. Відми­раючи, вони утворюють перегній, на якому можуть оселятися інші рослини. Виділяючи особливі кислоти, лишайники повільно руйнують гірські породи.

Практичне значення лишайників досить велике. На півночі взимку вони є основним кормом для оленів. З певних видів лишайників виробляють фарбу й особливу речовину — лакмус — для хімічної промисловості.

В одній з легенд розповідається про те, що в безплідній пустині люди, виснажені голодом і важким переходом, поба­чили на землі величезну кількість сухих крупинок, схожих на манну крупу. Знесилені люди, наївшись цих крупинок, набра­лися сил і закінчили важкий шлях. Гадають, що крупинки, про які розказано в легенді,— це їстівний лишайник. Сірі грудоч­ки цієї рослини вітер перекочує пустинями Африки і Малої Азії.

Ваш відгук