Біологія » Архив сайта » Різноманітність голонасінних рослин

Різноманітність голонасінних рослин

1

Автор: admin | Розділ: Різноманітність рослинного світу | 17-08-2010

Звичайними представниками голонасінних рослин нашої краї­ни є хвойні рослини: ялина, сосна, модрина.

У сухих соснових лісах (борах) стоять високі, стрункі, як ко­лони, сосни. Вони світлолюбні. Крони сосон у таких лісах формуються з бічних гілок тільки біля верхівок і тому пропус­кають багато світла.

Сосни дуже поширені; ростуть вони на пісках, на крейдяних горах, а іноді на голих скелях, укорінюючись у їхніх тріщинах. Невибагливість сосон пов’язана також з особливостями розвитку їхньої кореневої системи. У сосон, які ростуть на щільних грун­тах, головний корінь добре розвинутий і проникає далеко вглиб. На піщаних грунтах у сосон, крім головного кореня, біля поверхні грунту добре розвиваються бічні корені. Вони розходяться далеко в боки від дерева. На болотистих грунтах у сосон головний корінь розвивається погано.

У сприятливих умовах сосни досягають ЗО—40-метрової ви­соти й живуть до 350—400 років.

Молоді гілки сосни мають дрібні лускаті бурі листочки, у па­зухах яких сидять дуже короткі пагони. На кожному з цих паго­нів у сосни звичайної розвивається по два сизо-зелених голко-видних листки, тобто по дві хвоїнки. Хвоїнки живуть по 2—3 роки, а потім опадають разом з коротким пагоном. Тому опалі хвоїнки з’єднані по дві.

Хвоїнки дуже вузькі й довгі: зовні вони покриті цупкою шкіркою, у якій відносно небагато продихів. Тому сосна економно випаровує вологу й легко переносить посуху. Сосни добре ростуть на відкритих місцях, освітлених сонцем, і взимку не гинуть рід висушування, хоч і зберігають усю зиму листки-хвоїнки.

З хвойних дерев дуже поширена також ялина. Ялинові ліси в нашій країні займають величезні простори. У Сибіру разом з ялицею ялина утворює темнохвойну тайгу. В такій тайзі панує напівморок. Густі крони дерев тут змикаються. Під дере­вами немає підліска й дуже мало трав. Тільки зелені мохи або суцільна підстилка з опалої хвої покривають грунт. Нижні, від­мерлі або відмираючі гілки ялини часто обростають лишайни­ками, які звисають до самої землі.

Ялина відрізняється від сосни не тільки зовнішнім виглядом, а й іншими особливостями. Ялина — тіньовитривала порода. Вона добре росте тільки на добре зволоженому й багатому на по­живні речовини грунті. Головний корінь у ялини розвинутий слабо. Бічні корені розміщуються у поверхневих шарах грунту, тому вітер іноді звалює ялинові дерева, вириваючи їх з коренями. Живе ялина до 250 років, досягаючи висоти понад 40 м.

Крона в ялини має пірамідальну форму. Хвоя сидить окре­мими голками, залишаючись на гілках 5—7 років. Хвоїнки ялини короткі й гострі.

До хвойних рослин, що мають листки-хвоїнки, належать також ялиця, модрина, кедр, ялівець, тис та інші рослини.

Хвоя модрини опадає щороку восени, як листки листопадних дерев. Модрина дуже поширена у Східному Сибіру, там вона утворює великі ліси. У європейській частині нашої країни модрину розводять у парках і садах.

Є серед хвойних рослин невеликі дерева або кущі, наприклад яловець звичайний. Листки в нього голковидні, колючі. Шишки мають вигляд синіх ягід, покритих восковим нальотом. Трав’я­нистих рослин серед голонасінних немає.

Отзывов (1)

Очень хороший сайт!Мне понравился!

Ваш відгук