Біологія » Архив сайта » Грегарини

Грегарини

0

Автор: admin | Розділ: Одноклітинні тварини, або найпростіші | 02-03-2014

ГрегариниОдна з великих груп споровиків це грегарини, до якої входить до 500 видів. Всі вони паразитують на безхребетних. Найбільше їх в комах особливо в кишечнику членистоногих. Але й порожнина тіла, органи розмноження та інші не залишаються без їхнього перебування.

Грегарини, що мешкають у кишечнику членистоногих мають найбільш складну будову. Тому ми і будемо розглядати їх в прикладі.

Corycella armata має значно довге тіло, яке ділиться на 3 відділи. Найбільший відділ – це задній в якому розміщене ядро і має назву дейтомеріт. Протомери розташовані перед дейтомерітами і відділені тонким прошарком світлої цитоплазми. Спереду розташувався епімер, за допомогою якого грегарин кріпиться до стінки кишечника. Часто він наділений гаками, інколи ниткоподібними виростами і може змінюватись в різноманітні форми.

Розподіл цитоплазми на два шари (ектоплазму і ендоплазму) дуже чітко виражений. Постійну форму тіла грегарини визначає зовнішній шар ектоплазми який утворює міцну пелликулу. Тонкі скелетно-опорні волоконця зустрічаються в деяких гренаринах у ектоплазмі, що дає більшу міцність зовнішніх шарів тіла. Деякі грегарини мають можливість змінювати форму тіла, вони скорочуються уздовж осі. В них є міофібрили – скоротні волоконця, які знаходяться в ектоплазмі на кордоні з ендоплазмою.

Ендоплазма має темно-сірий вигляд і чітко відмежована від ектоплазми. Обумовлено це наявністю глікогену, який сконцентрований у вигляді маленьких гранул. Кишкові паразити перебувають в середовищі де кисень дуже в малих кількостях. Тому їм приходиться відшукувати інші джерела енергії замість дихання. Анаеробний процес став замінником джерела енергії. Цей процес обумовлюється поділом молекули глікогену на прості органічні сполуки при яких виділяється енергія.

В дейтомеріте знаходяться ядра, у вигляді кульки, і забезпечуються парою або одним ядерцем і там багато ядерного соку.

Розглянута нами будова грегарини в основному підходить до кишкових паразитів. Сімейство Polycystidae, характерна така будова. Більш просту будову має сімейство – Monocystidae, порожнина тіла, статеві залози та інші органи є об’єктом для паразитування цього сімейства. В них не відбувається поділ на епі-, прото-, дейтомеріт, і мають червякоподібну форму.

Грегарини мають здатність рухатися у середині кишечника. Але ж вони не мають ніяких органів руху. Цей факт доки не ясний для вчених.

Розмноження проходить статевим шляхом. Досягнувши певного зростання, втрачають епімер і об’єднуються попарно (сизигія). Довкола такої пари утворюється загальна оболонка (ціста). Після інцистуванля в кожній сизигії розпочинається багаторазовий розподіл ядра. Незабаром появляється велика кількість ядер навколо яких формується відокремлена цитоплазма. Так утворюються одноядерні клітини. Багато цитоплазми залишається невикористаною. Ці одноядерні являють собою гамети – статеві клітини. В процесі вони зближуються в пари і зливаються. Гамети у деяких видів мають однаковий розмір і будову а в інших різний. Жіночі гамети дають початок нерухомим і округлим гаметам. Чоловічі гамети – це рухливі й подовжені гамети. В результаті запліднення утворюється зигота яка водночас вкривається оболонкою і отримує назву ооцисти. В цей період циклу розвитку оболонка цисти ще остається на місці. Завершаючим етапом розвитку є формування ооцисти і отримав назву спорогони. Під час цього етапу ядро ділиться на три частини. Разом з ядрами відділяється і ділянка цитоплазми. 8 маленьких черевоподібних клітин (спорозоіти) виходять із ооцисти. Потім з кожного спорозоіта утворюється грегарина. Сформувавшись до певного розміру, грегарини знову повторюють весь процес. Отже грегарина проходить три етапи. Ріст, запліднення і формування спорозоїтів.

Ваш відгук