Біологія » Архив сайта » Печінковий сисун і бичачий ціп’як. Загальні риси плоских червів

Печінковий сисун і бичачий ціп’як. Загальні риси плоских червів

1

Автор: admin | Розділ: Тип плоскі черви | 02-10-2010

Печінковий сисун. Середовище життя, особливості будови і живлення. Серед плоских червів відомі паразити, що посе­ляються в тілі тварин і людини. Один з них — печінковий сисун. Він живе в протоках печінки великої рогатої худоби. Його тіло завдовжки 3—4 см, дуже сплющене і має листкоподібну форму. Оскільки печінковий сисун постійно перебуває на одному місці, то органів руху — війок у нього немає. Зате в нього є органи прикріплення — присоски: передній, або ротовий, на передньому кінці тіла і черевний, на черевній частині тіла. Присосками черв’як закріплюється в печінці хазяїна. Живиться сисун кров’ю і клітинами печінки, всмоктуючи їжу через ротовий присосок за допомогою м’язистої глотки. З глотки їжа потрапляє в розгалужений і сліпий, як у планарії, кишечник.

Розмноження і розвиток. Печінковий сисун, як і планарія,— гермафродит. Його яйця виводяться із печінки в кишечник хазяїна, а звідти з калом назовні. Щоб розвиватися далі, яйця повинні потрапити у воду, а це, очевидно, буває не завжди. У воді з яйця вилуплюється личинка з війками. Для дальшого розвитку вона повинна проникнути в тіло молюска ставковика. Тут личинка не тільки росте, а й розмножується, даючи ще кілька личинок наступного покоління. Ці личинки виходять із тіла ставковика у воду й активно плавають за допомогою хвоста. Розселяючись по водоймі, вони прикріплюються до листків водяних рослин, покриваються оболонкою і стають нерухомими, тобто перетворюються на цисту. У такому стані личинки можуть перебувати довго. Худоба заражається печінковим сисуном, коли п’є воду та їсть траву, на якій є цисти. У кишечнику циста тріскається, і паразит проникає в печінку. Отже, розви­ток печінкового сисуна залежить від багатьох випадковостей. Тому він продукує багато яєць. Розмпожується печінковий си­сун у личинковій стадії. Крім печінкового сисуна, відомі й інші плоскі черви. Усього їх налічується понад 4000 видів.

Бичачий ціп’як. Середовище життя, особливості будови і живлення. Бичачий ціп’як паразитує в кишечнику людини, але його личинки розвиваються в організмі великої рогатої худоби (звідси й назва — бичачий).

Ціп’як складається з маленької головки, короткої шийки і довгого стьожкоподібного тіла. На головці є круглі м’язисті присоски, якими дорослий паразит прикріплюється до стінки кишки хазяїна. Тіло черв’яка завдовжки 4—10 м і складається з великої кількості члеників (їх буває до 1000). Черв’як росте все своє життя. При цьому кількість його члеників збільшується. Нові членики утворюються на шийці. Спочатку вони дуже малі, але ближче до заднього кінця стають більшими. Однією з основних особливостей бичачого ціп’я­ка є те, що в нього немає спеціальних органів травлення. До­рослий паразит живе в тонких кишках людини, де є вже перетравлена їжа. Цю їжу він і всмоктує всією поверхнею тіла. Ціп’як, особливо його личинка, може також перетравлю­вати їжу своїм покривом.

Розмноження і розвиток. Як і більшість плоских червів, ціп’як — гермафродит. У кожному його членику, крім наймо­лодших, є один яєчник і багато сім’яників. Яйця дозрівають у найстаріших, розташованих ближче до заднього кінця, чле­никах. Ці членики відриваються і з калом виходять назовні.

Велика рогата худоба може проковтнути яйця ціп’яка разом із травою. У шлунку тварини з яєць виходять мікро­скопічні личинки з шістьма гачками. За допомогою гачків личинки угвинчуються в стінку шлунка, звідси потрапляють у кров, розносяться по всьому тілу тварини й проникають у м’язи. Тут шестигачкова личинка росте й перетворюється на фіну — пухирець завбільшки з горошину, усередині якого міститься головка ціп’яка з шийкою.

У недостатньо просмаженому або провареному м’ясі личинки ціп’яка зберігаються живими. Якщо людина з’їсть таке м’ясо, ці личинки потрапляють у її кишечник. Бичачий ціп’як виділяє отруйні речовини, які спричиняються до киш­кових розладів і розвитку недокрів’я.

Загальна характеристика плоских червів. Відомо понад 12 500 видів плоских червів. їхнє тіло сплющене зверху вниз, у більшості видів витягнуте. У плоских червів є двобічна си­метрія і передній (головний) кінець. Зовні все тіло вкрите шкірно-м’язовим мішком. Усередині немає порожнини тіла. Травна система сліпо замкнута. Плоскі черви мають спеціальну видільну систему. Вони майже всі гермафродити.

Отзывов (1)

если честно, то не очень. Мне в домашнем задании не помогло.

Ваш відгук