Біологія » Архив сайта » Беззубка

Беззубка

0

Автор: admin | Розділ: Тип молюски, або м’якуни | 10-10-2010

Середовище життя та будова беззубки. У тих самих водоймах, де водяться ставковий, трапляється й інший молюск — беззубка. Вона живе на дні, до половини зариваючись у мулистий грунт. Овальна черепашка беззубки близько 10 см завдовжки. Передній кінець її заокруглений, а задній трохи загострений. Черепашка складається з двох симетричних стулок — правої та лівої. Молюски, черепашки яких складаються з двох половинок-стулок, як у беззубки, називають двостулковими. Обидві стулки з’єднані між собою спинними краями за допомогою пружної гнучкої зв’язки. На черевній частині вони можуть розкриватися, і крізь щілину, яка утворюється при цьому, висувається нога молюска. Голови в беззубки немає. Нога в неї, на відміну від ставковика, не з широкою плоскою підошвою, а має вигляд м’язистого, спрямованого вперед клина.

Пересуваючись, беззубка витягує ногу вперед і закріплюється нею в грунті, а потім підтягує тіло. Таким чином беззубка ніби робить маленькі кроки, по 1—2 см кожний, пересуваючись за годину лише на 20—ЗО см. Якщо беззубку потривожити, вона швидко втягує ногу й закриває черепашку за допомогою двох м’язів-замикачів. Коли м’язи розслаблені, стулки розсуваються під дією пружної зв’язки.

Черепашка беззубки, як і черепашка ставковика, складається з вапняку. Зовні вона вкрита шаром рогоподібної коричнювато-зеленої речовини. Внутрішня поверхня черепашки вистелена світлим перламутром, що переливається всіма барвами веселки. У беззубки перламутровий шар розвинений слабо, а в деяких інших молюсків, наприклад у прісноводної перлівниці або в морської перлової скойки, він значно товщий. З перламутрових черепашок виготовляють ґудзики. Усередину черепашки перлової скойки іноді випадково потрапляє піщинка, навколо якої відкладається перламутр, і тоді утворюється кулька — перлина.

Тулуб беззубки міститься в спинній частині черепашки. Від нього відходять дві жовтувато-рожеві шкірні складки мантії, які щільно прилягають до стулок. Між ними утворюється мантійна порожнина, з обох боків якої містяться зябра, а посередині розташована нога.

Живлення. У живої беззубки, у задній частині черепашки видно два невеликих отвори сифони. Вони ведуть у мантійну порожнину. Зябра і внутрішні поверхні мантійних складок укриті війками, що безупинно рухаються, втягуючи воду через нижній сифон В. Разом з водою до сифона потрапляють Різні дрібні організми — найпростіші, рачки. Струмінь води несе їх до рота, який міститься біля основи ноги, а з рота вони потрапляють до травної системи.

Дихання. Струмінь води, який приносить беззубці їжу, забезпечує і її дихання. З води в зябра надходить розчинений у воді кисень, а у воду виділяється вуглекислий газ.

Кровоносна і видільна системи беззубки за будовою подібні до відповідних систем ставковика звичайного.

Нервова система така сама, як і в ставковика: складається з трьох пар нервових вузлів, зв’язаних між собою перетинками. Спеціальних органів чуттів у беззубки немає.

Розмноження. Беззубки роздільностатеві, але самці зовні не відрізняються від самок. Яйця розвиваються в мантійній порожнині, на зябрах. Личинки, що утворилися з яєць, випадають через верхній сифон у воду. За допомогою клейких ниток чи зубчиків на черепашці личинки можуть прикріпитися до тіла риби. На тілі риби утворюється пухлина, усередині якої молюск росте й розвивається. Через певний час розвинутий молюск розриває шкіру риби і падає на дно. Завдяки такому способу розвитку беззубки можуть розселятися в різних місцях.

Ваш відгук