Біологія » Архив сайта » Скелет, м’язи і плавальний міхур річкового окуня

Скелет, м’язи і плавальний міхур річкового окуня

0

Автор: admin | Розділ: Тип хордові | 29-10-2010

Скелет окуня складається з великої кількості кісток. Його основу становить хребет, що тягнеться вздовж усього тіла риби від голови до хвостового плавця. Хребет утворений з численних хребців (в окуня їх 39—42).

Коли окунь розвивається в ікринці, у нього на місці май­бутнього хребта з’являється хорда. Пізніше навколо неї вини­кають хребці. У дорослого окуня від хорди залишається тільки хрящоподібні рештки між хребцями.

Кожний хребець складається з тіла й верхньої дуги, яка закінчується довгим верхнім відростком. У своїй сукупності верхні дуги разом з тілами хребців утворюють хребетний канал, у якому міститься спинний мозок.

У тулубному відділі тіла до хребців збоку приєднуються ребра. У хвостовому відділі ребер немає; кожен розміщений у ньому хребець має нижню дугу, що закінчується довгим ниж­нім відростком.

Спереду з хребтом з’єднується скелет голови — череп. Скелет мають і плавці. У парних грудних плавцях він сполучений з хребтом кістками плечового пояса. Кістки, що з’єднують скелет парних черевних плавців з хребтом, в окуня не розвинені.

Скелет має велике значення: він є опорою для м’язів і захи­щає внутрішні органи.

М’язи. Під шкірою риб містяться прикріплені до кісток м’язи, які утворюють мускулатуру. Найсильніші з них є на спинній частині тулуба й у хвостовому відділі. Скорочуючи й розслаблюючи м’язи, риба вигинається, що допомагає їй руха­тися. У голові та біля плавців містяться м’язи, які рухають щелепи, зяброві кришки і плавці.

Плавальний міхур. Річковий окунь, як і інші риби, важчий за воду. Триматися у воді йому допомагає плавальний мі­хур. Він міститься в черевній порожнині зверху над кишеч­ником і має форму напівпрозорого мішечка, наповненого газом.

Плавальний міхур утворюється в зародка окуня як виріст кишечника з боку спини. На стадії личинки зв’язок міхура з кишечником втрачається. На 2—3-ю добу після вилуплення личинка спливає до поверхні води і заковтує атмосферне повітря, яким заповнюється плавальний міхур. У противному разі личинка не може плавати й гине.

Регулюючи об’єм плавального міхура, окунь тримається на відповідній глибині, спливає або занурюється у воду. Із стиснен­ням міхура надлишок газу поглинається кров’ю в капілярах внутрішньої поверхні міхура. Якщо міхур розширюється, то газ із крові надходить до нього. Коли риба опускається на глибину, об’єм міхура зменшується і щільність тіла окуня збіль­шується. Це сприяє швидкому занурюванню. Під час спливання об’єм міхура збільшується, і риба стає трохи легшою. Поки вона перебуває на тій самій глибині, об’єм міхура не змінюється. Таким чином риба, не рухаючись, може триматися на одному рівні, ніби висіти у товщі води.

На відміну від річкового окуня, в інших риб, наприклад коропа, ляща, плітки, оселедця, між кишкою й плавальним міхуром усе життя зберігається тонка трубочка, так звана по­вітряна протока. Надлишок газу виходить через цю протоку в кишечник, а звідси через рот і зяброві щілини — у воду.

Основна функція плавального міхура — забезпечувати плаву­чість риб. Крім того, він дає змогу рибам краще чути, бо як хороший резонатор посилює звуки.

Ваш відгук