Бджола

1

Автор: admin | Розділ: Тип членистоногі | 14-01-2011

БДЖОЛА ЗВИЧАЙНА (Apis mellifera) належить до ряду Перетинчас­токрилі надродини Бджолині, не має ості на гомілці. її тіло дещо подо­вжене, має темне блискуче забарвлення і густо вкрите рудуватими во­лосинками. На лапках двокінцеві кігтики; на нижній щелепі щупальця одночленні, а на верхній — чотиричленні.

З найдавніших часів бджоли були одомашнені, тому зараз порівняно рідко можна побачити дикий рій.

Коли новий рій вилітає зі старого вулика, щоб дати початок ново­му царству, всі бджоли збираються навкруги цариці. Бджоляр виставляє приготований наперед вулик, куди й поміщає спійманий рій. Негайно ж починається діяльне життя. Бджілки вилітають одна за одною з вічка, оглядають найближчі околиці, знайомляться з місцевістю, обстежують ву­лик зсередини. Проте все це відбувається тільки в тому разі, якщо в гнізді є матка. Якщо ж якимось чином вона туди не потрапила, то стурбовані бджоли починають по-особливому дзижчати, безладно літають навколо вулика і відшукують царицю, що загубилася. Бджоляр поспішає посадити у вулик ту ж саму або іншу матку, і тоді все стає на свої місця. Перш за все бджоли беруться за спорудження стільників, про що вони вже потур­бувалися наперед. Залишаючи колишній вулик, вони знали, що спершу не доведеться летіти за кормом, і тому всі наїлися вволю з тих запасів, що були; тепер вони починають виділяти на своєму тілі віск і будують тонкі чарунки. При цьому вони досить дружно допомагають одна одній у роботі. Кожна бджола є й постачальником матеріалу, і архітектором, і працівником. Уся споруда складається з шестигранних призматичних ча­рунок, кожна сторона яких вирізана математично правильно. За декілька годин спільної роботи в новому вулику готовий вже для початку невели­кий стільник, завбільшки приблизно 10 см2. Тоді бджоли, не гаючи часу, летять за здобиччю.

Кожна бджола, перш ніж відлетіти, намагається якнайкраще запам’ята­ти місце, тому після виходу з вічка (з нього вона завжди виходить задом) перш за все сідає на дощечку під вічком і уважно озирається довкола. Потім вона відлітає трохи і, описавши декілька кіл навколо вулика, знову сідає на вічко. Бджола, яка полетіла за кормом, може бути відсутньою години дві. Вона відшукує квіти, смолянисті бруньки беріз і хвойних дерев.

Ось підлетіла до вулика бджола, важко навантажена здобиччю. Перш за все вона сідає і відпочиває після тяжкого шляху; потім обережно зала­зить усередину і тут починає звільнятися від принесеної здобичі. В цьому їй допомагають інші робітниці. Одні злизують своїми язичками солодку рідину, принесену бджолою; інші вибирають справжній мед із медового пухирця у вигляді чистих, прозорих крапельок. Зібраний пилок вона це­ментує жировими виділеннями своїх залоз, скачує його в невеликі грудки; смолу вона збирає щелепами і складає її в особливі кошики; смолянисті речовини потрібні бджолам як будівельний матеріал, з нього виготовляється так званий прополіс, яким вони замазують усі щілини і отвори; якщо, наприклад, вічко виявиться завеликим, то бджоли починають його зменшувати, зводячи з боків стінки; нарешті, прополіс потрібний їм для того, щоб прикривати ті предмети, яких вони не можуть видалити з ву­лика навіть спільними зусиллями, а тим часом їхнє видалення необхідне. Нерідко трапляється в старому вулику побачити замуровану товстим ша­ром прополісу мертву мишу або черв’яка. Таким чином бджоли усувають трупний запах, який отруїв би їм повітря.

Для запліднення достатньо навіть одного трутня, і самка буде заплід­неною вже до кінця свого життя. Трутні після цього стають непотрібни­ми, і робітниці їх негайно виганяють, для того, щоб дарма не годувати цих ледарів. Через декілька днів цариця починає відкладати яйця і про­тягом декількох років, зазвичай 4 або 5, може відкласти від 50 до 60 тисяч яєць. Відкладання яєць проходить з особливою церемонією.

Матка заглядає в чарунку, з якої знімається кришка, спочатку засовує туди голову, а потім опускає яйцеклад і кладе туди одне яєчко, круглень­ке, напівпрозоре, близько 2 мм у довжину. Одночасно з цим робітниці починають клопотатися біля відкладених яєць. Вони кладуть біля них невелику кількість драглистої рідини, яка містить у собі суміш меду, квіт­кового пилку і води, все це належним чином пережоване, перероблене; потім кришка чарунка закривається.

Уже на четвертий день вилуплюється з яйця личинка і негайно ж по­чинає їсти. Робочі бджоли раз у раз підкладають їй нові запаси їжі, так що днів через шість личинка вже стає великою і гладкою. Тоді робітниці дещо змінюють форму чарунки, витягаючи вперед одну зі стінок і загинаючи її всередину. Якщо погода досить холодна, то бджілки навіть власним тілом зігрівають личинку. Що стосується личинки, то вона вкривається шовко­вистою павутиною, линяє і залишається нерухомою у вигляді лялечки. На 21-й день після відкладання яйця кришка чарунки відкривається і звідти виповзає робоча бджола, яка абсолютно сформувалася.

Камеру, що звільнилася, вичищають, наводять там лад і готують до відкладення нового яєчка.

Після виходу з чарунка молода бджола потягується, струшує крильця­ми, а навколишні бджоли скупчуються навколо неї, радісно вітаючи ново­народжену. Вони облизують її, годують; але недовго тривають ці турботи, оскільки за декілька годин бджілка міцніє і за прикладом інших береться до роботи. Проте в більшості випадків перші тижнів зо два молоді бджілки залишаються у вулику виконувати хатню роботу, оскільки вони ще не на­стільки досвідчені, щоб бути в змозі легко розшукати дорогу і не збитися зі шляху, коли повертаються назад. Дивно, шо робочі бджоли і матки вихо­дять з одних і тих самих чарунок. Усе залежить від умов живлення. Правда, чарунка, з якої повинна вийти матка, відрізняється своїми розмірами від інших. Але природодослідники пробувати перекладати в маткову чарун­ку яєчко з простої чарунки, і результат виходив однаковий. Нині біологія бджоли досліджена добре. Виявляється, що як робоча бджілка, так і цариця походять із заплідненого яйця, а трутні — з незапліднених. Під час кладки яєць матка довільно деякі запліднює, а деякі ні.

Подальший розвиток як робочих бджіл, так і молодих маток обумов­люється кількістю та якістю живлення. Майбутню матку, ше личинкою, бджоли добре годують добірним кормом, тоді як для інших бджіл призна­чається корм нижчої якості і в меншій кількості. Внаслідок цього біль­шість бджіл виходить недорозвинутими, тоді як матка — цілком розви­нута, нормально сформована самка.

Життя кожної робочої бджілки нетривале: рідко перевищує 6 тижнів.

Нарешті збір меду припиняється, беруться заморозки, і тоді бджоли го­туються до зимівлі. Вони ретельно закладають кожну щілинку, зменшують до мінімальних розмірів отвір вічка і сидять, зібравшись докупи, зігріваючи одна одну. Бджоли піклуються про те, щоб повітря всередині вулика було чисте. Гниття і зіпсоване повітря спричиняє серед них масові захворюван­ня. Іноді бджоли влаштовують вентиляцію; для цього вони стають в ряд і починають безупинно махати крилами, координуючи свої рухи.

У середині лютого матка починає відкладати яйця, але нове поколін­ня за зиму звичайно гине, так само як і велика кількість колишніх бджіл. Навесні спільними зусиллями бджілки витягують і викидають трупи за­гиблих бджіл, відносячи їх на деяку відстань, розкупорюють чарунки, на­водять там лад і сортують свої запаси. Матка в цей час відкладає яйця в чарунки трутнів, а трохи пізніше відкладає 2—3 маткові яйця.

Деякі спостерігачі стверджують, що матка робить це неохоче і з при­мусу робочих бджіл, але інші заперечують це. Коли розвивається молода матка, то бджоли цілою юрбою оточують її чарунку і не дозволяють їй ви­лізти, замуровуючи дедалі товщою кришкою. Ув’язнена б’ється, пищить, подібний писк чути ще з декількох чарунок; тоді настає тривожний час у вулику. Стара матка відчуває, що в неї з’явилися суперниці. Бджоли розділяються на групи. Старі товпляться біля старої матки, молоді — біля молодих. Ніхто тоді не летить за медом, усі залишаються у вулику. Група бджіл сідає біля вічка. Раптом відбувається катастрофа. Довго стримувана молода матка нарешті вивільняється з чарунка і виходить назовні. Іноді вона негайно ж стає до смертельного бою з колишньою маткою. Але бджо­ли до цього звичайно не допускають і вилітають з вулика, оточуючи мат­ку. У більшості випадків стара матка виходить з вулика, але сідає поблизу.

Нові матки, які народжуються після цього, повинні також залишити вулик, і тому роїння може відбуватися кілька разів, одне за одним. Якщо ж для цього бджіл недостатньо, то робітниці просто вбивають нових маток.

Отзывов (1)

Дуже гарно описано народження бджілок. дякую.

Ваш відгук