Чиж звичайний

1

Автор: admin | Розділ: Тип хордові | 23-12-2011

ЧИЖ ЗВИЧАЙНИЙ (Spinus spinus) належить до родини В’юркові. Задня та верхня частина спини жовто-зелена, а нижня частина грудей і черева — біла. Поширений він по всій Європі й Азії і віддає перевагу лісистим місцевостям; улітку чижик живе у хвойних лісах, тут виводить своїх пташенят і звідси ж здійснює звичні свої мандрівки. У деякі зими він тисячами з’являється поблизу сіл, тоді як в інші ледве вдається по­бачити окремі екземпляри.

Чижик, за словами Наумана, завжди бадьорий, спритний і відважний, утримує своє оперення в порядку, хоча зазвичай не пригладжує його до тіла. Політ його хвилястий, швидкий і легкий; тому чижик не боїться пе­релітати великі відстані; по землі стрибає легко і вільно, хоча прагне по можливості уникати цього. Він нешкідливий, довірливий, товариський і боязкий. Поживу його складають різноманітне насіння, молоді бруньки і листя, а в період розмноження — комахи і гусениці.

Чижикові доводиться терпіти від багатьох ворогів; сумирність і това­риськість часто роблять його жертвою людей і хижих тварин.

Черепахи суходільні

0

Автор: admin | Розділ: Тип хордові | 22-12-2011

ЧЕРЕПАХИ СУХОДІЛЬНІ, родина Testudinidae. Поширені у всіх теплих країнах, за винятком лише Австралії; живуть або в лісах, або в степах і пустелях оддалік води. Найголовніші умови їхнього існування складають тепло і сухість. У більш помірних країнах на час холодів вони закопуються в пісок, впадаючи у сплячку, у жарких країнах сплячка відбувається в сухі місяці. Якщо така черепаха впаде у воду, то йде, як камінь, на дно.

Перевертання на спину ставить узагалі всіх черепах у скрутне або на­віть у безпорадне становище. Суходільна черепаха, перекинута на спину, протягом декількох днів намагається підвестися за допомогою голови і хвоста, але кінцівки їй зовсім не допомагають у цьому. Якщо вдасться схопити ротом яку-небудь гілочку або билинку трави, то черепаха під­тягається і легко перевертається. Суходільні черепахи живляться травами, листям, молодими пагонами рослин, але поїдають також черв’яків і рав­ликів, їхнє м’ясо дуже смачне, так само як і яйця; до неволі вони легко звикають і живуть дуже довго, по декілька років.

Черепахи

0

Автор: admin | Розділ: Тип хордові | 21-12-2011

ЧЕРЕПАХИ, ряд Testudines. За зовнішнім виглядом черепахи значно відрізняються від усіх інших рядів плазунів. Найхарактерніша ознака че­репах — твердий панцир, у який укладений тулуб. Він складається з двох щитків: спинного і грудного. Спинний завжди буває більш чи менш опу­клий, круглий, злегка витягнутий; він складається з декількох плоских кісток, розташованих симетрично, а зовні вкритий роговими пластин­ками. Кістки спинного щитка зрощені з ребрами і з хребетним стовпом. Грудний щиток плоский, має овальну форму, складається також із декіль­кох кісток і посідає місце грудної кістки. Обидва щитки сполучені між со­бою хрящовими зв’язками, які у дорослих черепах із часом костеніють.

Таким чином, тулуб черепахи укладений ніби в коробку, утворювану двома сполученими щитками; у панцирі є лише декілька отворів спереду і ззаду, через які тварина може висувати голову, кінцівки і хвіст.

Голова зазвичай має овальну форму, іноді злегка витягнута, сидить на довгій, дуже рухомій шиї.

Процес дихання полягає в черепах у тому, що дуже об’ємисті леге­ні наповнюються повітрям за допомогою сукупних дій спинних, тазових і плечових м’язів. Дихання у них полягає ніби в ковтанні повітря: че­репаха тримає рот щільно закритим і робить правильний рух язиковою кісткою, то піднімаючи її, то опускаючи; одночасно з цим і гортань то розкривається, то закривається. Орган слуху складається із внутрішнього і середнього вуха. На очах є по дві повіки і добре розвинена мигальна перетинка; будова очного яблука майже зовсім така сама, як у птахів. Язик товстий, укритий м’якими бородавочками. Порожнина черепа має невеликий об’єм і містить дуже незначну кількість мозку порівняно з розмірами самої тварини: у черепахи 40 кг вагою головний мозок важить лише 4 г.

У черепах найкраще розвинені зір і слух, досить добре — нюх; гір­ше — дотик.

Наразі відомо 194 види черепах, які розподілені по земній поверхні приблизно так само, як і інші плазуни. Головна умова для їхнього жит­тя — тепло, тому черепахи трапляються тільки в країнах із теплим кліма­том. Черепахи живуть у річках, болотах, трясовині, в тінистих та вологих лісах і взагалі віддають перевагу місцям вологим; багато черепах — справ­жні морські тварини, але, з іншого боку, є черепахи, які живуть у без­водних степах і пустелях.

Черепаха може дуже довго затримувати дихання. Голодувати вона може не тільки місяцями, але навіть цілими роками. Черепахи надзви­чайно живучі; найсильніші рани вони зносять порівняно легко.

По землі черепахи ходять дуже повільно і незграбні у всіх своїх рухах, але прісноводні види дещо спритніші від морських і суходільних. У воді, навпаки, вони плавають легко і Швидко, хоча цим не можуть зрівнятися з іншими водяними мешканцями. При надзвичайній повільності черепахи виявляють вражаючу силу м’язів. Навіть невелика черепаха може без зусиль нести на спині хлопчика, а великі можуть везти навіть дорослу людину; морську черепаху середніх розмірів людина не може зупини­ти під час руху. Надзвичайно розвинені також жувальні м’язи; маленька черепаха, схопившись ротом за мотузок або за палицю, може висіти в такому положенні цілими днями і не відриватися, навіть коли дуже її розгойдувати.

Розмноження черепах відбувається яйцями, які вкриті твердою вап­няною шкаралупою, а у морських черепах — лише нетовстою оболонкою. Самка зариває їх у пісок, де через декілька місяців із них виходять дитин­чата, які починають жити самостійно.

Для морських черепах не тільки акула, а й інші водяні хижаки явля­ють собою дуже небезпечних ворогів; так само суходільних черепах, на­віть великих, винищують у великій кількості ягуари, тигри та інші великі кішки. Зморений голодом, ягуар легко може впоратися навіть із великою черепахою: він перевертає її на спину і потім витягає кігтями м’ясо з пан­цирних отворів; навіть вовки, адьяги та інші собаки успішно розгризають панцир невеликих черепах. Хижі птахи також пожирають черепах: неве­ликих вони просто розкльовують, а більших піднімають на велику висоту і кидають звідти на скелі та каміння доти, доки панцир не розіб’ється. Що ж до маленьких черепах, то їх поїдають усі хижаки, навіть свині з’їда­ють їх просто з панциром. Від численних ворогів більше, ніж панцир, черепах рятує їхня надзвичайна плодючість, а також живучість.

Черепаха шкіряста

0

Автор: admin | Розділ: Тип хордові | 20-12-2011

ЧЕРЕПАХА ШКІРЯСТА (Dermochelys согіасеа) — найбільша серед че­репах, що нині живуть, має довжину панцира понад 2 м і вагу 500-600 кг. Черепаха ця належить до підряду Безщиткові Аthесае), оскільки у неї кістяний панцир не вкритий зверху роговою речовиною. Спинний щит із сімома поздовжніми опуклими смужками на зразок швів, розділений на 6 частин, грудний щиток також не скостенілий, шкірястий — м’який і гнучкий і також розділений поздовжніми швами на п’ять частин. Пере­дні ноги набагато довші за задні, мають вигляд ластів і позбавлені кігтів. Шкірясті черепахи мешкають у всіх морях жаркого поясу, але трапляють­ся і в більш помірних широтах, наприклад, у Середземному морі. Кіль­кість цих черепах зменшується, можна сказати, щороку, тому цей вид можна визнати за вимираючий. Найчастіше ця тварина з’являється біля Флориди і біля берегів Бразилії. Тут вони відкладають яйця, кількість яких надзвичайно велика: за один сезон самка може відкласти понад 1000 яєць. Поживу цих тварин складають риби, раки, молюски та інші морські тварини. За наявними відомостями, тварина ця уразі нападу може чини­ти сильний опір.

Черепаха зелена морська

0

Автор: admin | Розділ: Тип хордові | 19-12-2011

ЧЕРЕПАХА ЗЕЛЕНА МОРСЬКА, або супова (Chelone, або Chelonia, mydas), водиться у всіх морях тропічних і субтропічних країн. У Середзем­ному морі її немає, але є споріднений їй інший вид. Тварина ця досягає розміру 1 м або дещо більша, а вага — до 450 кг. Забарвлення спинного щитка непостійне, але зазвичай буває зеленувато-бурим із темними пля­мами і лініями, які утворюють мармуровий малюнок. У морях ці черепахи здебільшого тримаються поблизу берега, у відкритому морі бувають рід­ше. У воді плавають дуже добре і вправно, розсікаючи воду своїми ласта­ми, так що їхні рухи нагадують політ великих хижих птахів, наприклад, орлів. Вони легко можуть нерухомо лежати на поверхні та дрімати, у воді можуть триматися на якій завгодно глибині. Чуйність і обережність їхні вражаючі: почувши щонайменший шум або відчувши небезпеку, вони вмить ховаються у глибині. Зелені черепахи часто збираються значними товариствами.

Їхню поживу складають морські водорості, особливо одна рослина — Zostera marina, яка називається черепашачою травою; де водяться черепа­хи, там завжди на поверхні плавають відгризені стебла морських рослин, із чого і можна судити про їхню присутність. Напавши на зарості улюбле­них їхніх рослин, черепахи не тільки наїдаються досхочу, а й готують собі запас на майбутнє.

Хоча зелені черепахи — цілком морські тварини, проте вони до певної міри прив’язані до окремих берегів. Самки відкладають яйця постійно в одних і тих самих місцях і обирають для цього пустинні острівці з низь­кими піщаними берегами і взагалі місцевості, мало відвідувані людиною. Перш ніж вийти на берег, самка ще напередодні цілий день плаває неда­леко від берега і дуже ретельно досліджує місцевість. Найменший шум або який-небудь підозрілий предмет лякає її і змушує шукати іншого місця. Розповідають, що поява корабля поблизу місця кладки яєць на декілька днів проганяє цих обережних тварин від берега, гарматний постріл розпо­лохує їх на цілий тиждень. Якщо ж усе йде благополучно, черепаха поволі виповзає на берег, відходить кроків на 30-40 від лінії припливу, вириває невелику ямку, відкладає туди яйця і, знову заповнивши її піском, йде на­зад у море; на цьому і закінчується її піклування про потомство. Кількість яєць буває дуже великою: за один раз самка кладе до 100 і до 200 штук, але через декілька днів зазвичай відкладає ще новий запас дозрілих яєць, а іноді кладе яйця ще й утретє, тому загальна кількість яєць, відкладених однією самкою, досягає іноді 300-400 штук. Молоді черепахи, що ви­лупилися з яєць, керуючись інстинктом, повзуть у море, але спочатку не вміють пірнати і тому стають легкою здобиччю морських чайок, чапель, риб та інших хижаків. Дорослі черепахи у своїй рідній стихії порівняно рідко потерпають від хижаків різного роду; найбільшим із ворогів є лю­дина, яка ловить їх різними способами, найчастіше сітями. Вийшовши на суходіл, тварини ці виявляються зовсім безпорадними, тому їх легко захоплюють не тільки люди, а й хижі тварини, як великі, так і дрібніші, наприклад, дикі собаки.

У всіх країнах, де є черепахи, під час кладки яєць місцеві мешканці кидають майже всі свої звичні справи і займаються відшукуванням чере­пашачих гнізд, причому захоплюють на березі і самих черепах. Десятки і сотні тисяч яєць винищуються тоді неощадливою людиною, і внаслідок цього в багатьох місцях ці корисні тварини зовсім перевелися або стали великою рідкістю.

Черепаха грифова

0

Автор: admin | Розділ: Тип хордові | 17-12-2011

ЧЕРЕПАХА ГРИФОВА (Macroclemys temmincki) належить до родини Кайманові черепахи, водиться в річках і болотах Сполучених Штатів, у Мексиці і далі на південь до екватора; досягає майже 0,5 м довжини. Ця черепаха і споріднена з нею кайманова черепаха (Chelydra serpentina) примітні своєю злостивою вдачею, тому являють певну небезпеку навіть для людини.

З якою силою і швидкістю вона кидається, можна судити з розповіді Вейнланда, який повідомляє, що весло 1 см завтовшки пробивається, ніби кулею, дзьобоподібним носом грифової черепахи. Грифові черепахи дуже сміливі та люті, тому купатися в річці, де вони мешкають, небезпеч­но, оскільки тварина ця, не замислюючись, кинеться на людину і своїми гострими щелепами завдасть їй серйозних ран.

У воді вони плавають дуже швидко і, на противагу іншим черепахам, відзначаються наполегливістю в переслідуванні здобичі. Живляться вони не тільки дрібними водними тваринами, але нападають також і на досить великих риб, ловлять качок і гусей, через що завдають шкоди місцевим жителям, винищуючи у них свійських птахів.

Черевоногі

0

Автор: admin | Розділ: Тип молюски, або м’якуни | 16-12-2011

ЧЕРЕВОНОГІ (Gastropoda), клас Молюски. Усі тварини, що нале­жать до цього класу, відзначаються повільністю. Голова відокремлена від тулуба, чим черевоногі відрізняються від двостулкових молюсків, у яких немає й натяку на наявність голови. Характерною ознакою всього ряду є широкий пластинчастий відросток на черевному боці, так звана підошва, або нога; цей орган, досить своєрідно влаштований, служить черевоногим для пересування; при цьому пластинка ноги хвилеподібно згинається, і тварина пересувається вперед. Рухаючись, наземні равлики залишають слід із слизу, що виділяється численними залозами. Мантія черевоногих являє собою товсту складку, яка утворює навколо голови щось на зразок комірця і ніколи не стуляється на череві. Що стосується наземних і пріс­новодих, то у них дихання легеневе, а не зяброве.

Черепашка равликів вапняна, але й органічної речовини в ній до­сить багато. Під час розвитку зародка можна спостерігати, як черепашка утворюється спочатку у вигляді шкірястої гнучкої плівки, яка поступово відділяється від мантії, а потім потроху твердне, просочуючись вапном. У більшості випадків черепашки бувають спірально закручені: частіше вправо, ніж уліво. Ротовий апарат равлика складається з пластинчастої облямівки, що оточує устя, в якому можна розрізнити зовнішню, або праву, губу і внутрішню, або ліву. У багатьох равликів є особлива кришка, якою щільно закривається отвір черепашки.

Червеці

0

Автор: admin | Розділ: Тип членистоногі | 15-12-2011

ЧЕРВЕЦІ (Coccoidea) — підряд ряду Рівнокрилі. Відзначаються своєю своєрідною будовою і живуть на рослинах, соком яких живляться; у них помічається велика різниця між самками і самцями. Перші утворюються з рухомих личинок, у яких є вусики, хоботок і шість кінцівок, озброєних кігтиками, їхній хоботок не втяжний і забезпечений довгими смоктальними щетинами, очей або немає зовсім, або є тільки прості. Побігавши моторно якийсь час по рослині і знайшовши відповідне місце, личинки міцно присмоктуються тут, починають рости і товщати, але крил ніколи не мають.

Досягнувши зрілості, самки відкладають під себе яєчка і потім уми­рають, захищаючи своїм трупом відкладені яєчка від зовнішніх впливів. Коли з них розвинуться червеці, вони якийсь час залишаються ще тут, під материнським щитком, а потім розповзаються.

Личинка самця розвивається інакше. Вона також присмоктується до якогось місця, але у неї поступово утворюється навколо покришка у ви­гляді щитка або щось на зразок футляра, а коли личинка дозріває, то з футляра вилітає двокрила комаха. Самців червеців взагалі менше, ніж са­мок. Живуть червеці в більшості випадків у теплих країнах, хоча є кілька і європейських видів.

Чаплі

0

Автор: admin | Розділ: Тип хордові | 14-12-2011

ЧАПЛІ (Ardeidae). Їхнє тіло дуже маленьке і стиснене з боків; шия довга і тонка, голова невелика, дзьоб зазвичай довший за голову, досить товстий, прямий, стиснений з боків і вкритий гладким жорстким роговим чохлом. Ноги середньої висоти з довгими пальцями; крила довгі та ши­рокі, але тупі; хвіст, що складається з 11—12 пер, короткий і закруглений. Оперення дрібне і м’яке, часто подовжується на тім’ї, спині та верхній частині грудей; забарвлення його різне і буває дуже красивим, хоча не містить яскравих барв.

Чаплі вміють спритно лазити в очереті, але роблять це так, що здають­ся незграбними; вони можуть і плавати, але тримаються при цьому так, що мимоволі викликають сміх. Їхній голос — неприємний крик. Боязко уникають великих тварин. Здобич чапель головним чином складається з риби. Найдрібніші види живляться переважно комахами, але жодна чапля ніколи не гребує тваринами, якщо може їх здолати. Вона знищує дрібних ссавців, молодих і безпорадних птахів, жаб, молюсків, черв’яків і раків. Тихо й уважно походжає чапля по воді і жадібно оглядає її; при цьому вона так втягує свою шию, що здається, ніби голова лежить на плечах; але раптом шия миттєво витягується на всю довжину, і дзьоб, як дротик, спрямовується на жертву. Подібним чином вона захищається і від воро­гів, які нападають на неї, якщо їй не вдасться вчасно сховатися.

Їхні великі, недбало сплетені гнізда розміщуються на деревах або між стеблами очерету. Самка сама висиджує свої 3-6 яєць; у цей час її годує самець.

Чайки

0

Автор: admin | Розділ: Тип хордові | 13-12-2011

ЧАЙКИ, родина Laridae. Птахи цієї родини відзначаються міцним, аче струнким тілом і дуже різноманітними розмірами, оскільки дрібні види не перевищують галки, а великі змагаються розмірами з орлом. Дзьоб середньої довжини, дуже стиснений з боків і утворює на кінці пологий гачок; ноги середніх розмірів з перетинками між трьома передніми пальцями, крила ши­рокі та довгі, хвіст широкий, недовгий, прямо обрізаний на кінці. Покривні пера дуже густі, а на черевці та грудях навіть схожі на хутро; забарвлення оперення зазвичай світле й одноманітне, але різне за порами року і віком.

Чайки розселені по всіх частинах світу і тримаються біля берегів мо­рів, зрідка відлітаючи далеко від землі. Для моряка чайки є надійними передвісниками близького берега. Прямуючи за течією великих річок, вони перелітають часто й у внутрішні регіони. Серед чайок одні належать до перелітних птахів, інші — до кочових. їхню поживу складають риби і всілякі інші дрібні морські тварини. Під час відшукування поживи вони виявляють ту саму розмаїтість прийомів, яку ми помічаємо у ворон, але набагато жадібніші та ненажерливіші за них.

За зовнішнім виглядом чайки — привабливі птахи, відрізняються ви­тонченими рухами і красивою гордою поставою, Ходять вони досить швид­ко, плавають краще за більшу частину інших птахів цього ряду і довго та легко літають. У пірнанні вони також досить майстерні. Зате голос їхній не можна назвати приємним, оскільки він складається з гучних каркаючих і тріскотливих звуків. Вони хоробрі та сміливо стають до бою з іншими тва­ринами; між собою живуть досить мирно, але заздрісні й недовірливі.

На час гніздування всі чайки, які зазвичай трапляються і поодинці, завжди збираються у великі зграї. Гнізда влаштовуються по-різному. Де є відповідні матеріали, там гніздо вистилається водоростями і лишайника­ми; інакше гніздо влаштовується зовсім без підстилки. Кладка складаєть­ся з 2—4 великих яєць правильної форми, які насиджують обоє батьки по черзі. Самець і самка виявляють ніжну турботу до свого потомства і нара­жають себе на найбільшу небезпеку, якщо є загроза для життя пташенят.

Чайка озерна гніздиться в широкому поясі між 30° і 60° пн. ш. і поширена у всіх прісних водах Європи, Азії й Америки. Довжина тіла — 42 см, розмах крил — 94, довжина крила — 31 см, хвос­та — 13 см. її головну поживу складають комахи і маленькі риби; проте вона поїдає іноді й мишей і наважується навіть нападати на досить ве­ликих тварин. Наприкінці квітня настає пора гніздування, яке у них від­бувається спільно: чайки збираються для цього у великі товариства, що складаються з сотень і тисяч птахів, які якомога ближче туляться одна до одної на маленькому просторі.