Тюленячі
0
Автор: admin | Розділ: Тип хордові | 15-11-2011
ТЮЛЕНЯЧІ, родина Phocidae. Усі тюленячі вирізняються короткими кінцівками; ступні і плавальні перетинки у них укриті волоссям. Пальці передніх кінцівок зменшуються від внутрішнього краю до зовнішнього, середній палець задніх кінцівок укорочений. Зуби складаються з різців, чотирьох іклів, чотирьох псевдокутніх і одного справжнього кутнього на кожному боці верхньої та нижньої щелеп. Тіло вкрите густим, більш чи менш довгим волоссям ості, яке ніколи не переходить у гриву; під ним зрідка буває невеликий підшерсток. Колір шерсті дрібноплямистий, і лише у небагатьох тюленів шерсть одноколірна або вкрита великими плямами.
Хоча тюлені і живуть тижнями в морі, все ж таки вони охоче відпочивають на березі, сплять там і гріються на сонці. Переміщаються по берегу над силу. Тюлень підводиться спершу на передніх кінцівках і кидається вперед усім тулубом, потім згинає передні кінцівки, лягає на груди, горбить спину і просуває вперед задню частину тулуба, упираючись нею в землю.
На півночі ці тварини охоче відпочивають на крижинах, спокійно розлігшись. Завдяки дуже щільній шкірі і товстому шару жиру вони можуть годинами лежати на них. Температура поверхні шкіри тюленя ледь перевищує температуру навколишнього повітря, тому на льоду ніколи не залишається заглиблень у тих місцях, де лежали тюлені, що мало б неодмінно трапитися, якби їхнє тіло виділяло тепло.
Зовнішні чуття тюленя добре розвинені. Ніс і вуха закриваються клапанами і мають зовні вигляд то трикутних, то круглих отворів, іноді ж просто вузьких щілин. Ніздрі під час кожного вдиху відкриваються, потім закриваються до наступного вдиху, навіть якщо тварина перебуває на землі. Вуха тільки у воді залишаються закритими. Велике, мало опукле око наповнює темно-коричнева райдужна оболонка: білок ока видно дуже рідко. Зіниця не кругла і не довгаста, а має вигляд чотирикутної зірки.
За ступенем розвитку після зору на другому місці — слух. Незважаючи на невеликі розміри зовнішнього вушного отвору, тюлень досить чітко сприймає звуки.
Сміливі в нежилих місцевостях, вони поводяться дуже обережно там, де зустрічають свого найгіршого ворога — людину. Справді, молоді тюлені слухаються застережень старших. Спіймані, вони скоро звикають до своїх сторожів, а деякі робляться ручними, знають дане їм ім’я, виходять за наказом із басейну, беруть рибу з рук господаря.
Залежно від клімату того місця, де живуть тюлені, час їхньої злучки припадає на різні місяці. У Північній півкулі вона відбувається восени, у південних країнах — між квітнем і червнем. Старі самці в цей час дуже збуджені, сваряться між собою і не думають ні про що, окрім кохання. Тому, хто вміє наслідувати їхнє хрюкання і рев, легко принадити до себе самок. Приблизно через дев’ять із половиною місяців після злучки, у травні, червні або липні, самка приносить одне, рідко двоє дитинчат на пустинному, нежилому острові, частіше на піщаній ділянці морського берега, у печерах, іноді на скелях або крижаних полях. Дитинчата з’являються на світ розвиненими. Вони вкриті густим ніжним білим хутром, яке заважає їм плавати, але скоро воно замінюється на гладке, прилегле і тверде волосся. До цього часу самки залишаються на суші з дитинчатами.
Імовірно, що молоді тюлені спочатку не їдять риби, а живляться виключно раками та іншими нижчими морськими тваринами, якими не гребують і дорослі тюлені. У літні місяці ракоподібні, що наповнюють північні моря, численні креветки, а також молюски і морські зірки складають основну поживу тюленів; в іншу пору року вони переважно полюють на рибу.
На тюленів полюють у всіх морях. Особливо високо цінується зшитий із тюленячої шкури верхній одяг, оскільки він вважається абсолютно непромокальним. Шкура, ворвань і м’ясо складають головний прибуток, одержуваний гренландцями від полювання на тюленів.