Характеристика родини складноцвітих

1

Автор: admin | Розділ: Класифікація квіткових рослин | 06-08-2010

На Землі близько 250 тисяч видів квіткових рослин. З них близько 25 тисяч видів відносять до родини складноцвітих.

Складноцвіті рослини — це соняшник, айстри, жоржини, нагідки, хризантеми, волошки, ромашки, кульбаба лікарська, мати-й мачуха та багато інших.

Дрібні квітки складноцвітих зібрані в суцвіття кошик. Усі разом квітки кошика містяться в обгортці з листочків, звичайно зелених. Часто суцвіття складноцвітих помилково вважають за одну квітку. Наприклад, жовті кошики кульбаби мають вигляд великих одиночних квіток з великою кількістю пелюсток.

Суцвіття кошик — найхарактерніша ознака рослин родини складноцвітих. Звичайно в суцвітті багато дрібних квіток, які сидять на спільному ложі суцвіття.

Квітки мають подвійну оцвітину, але чашечка або не розвивається, або має вигляд чубка з щетинок чи волосків. Віночок – з 5 пелюсток, що зрослися в трубку. Тичинок також 5; пиляками вони зростаються в тичинкову трубку навколо стовпчика. У квітці одна маточка, із зав’язі якої розвивається плід сім’янка. Сім’янки багатьох складноцвітих мають летючки — пристосування до розповсюдження плодів вітром. Ці летючки розвиваються з чубків.

Залежно від особливостей будови віночка у складноцвітих розрізняють кілька типів квіток.

У кошику кульбаби всі квітки однакові. Пелюстки кожної квітки внизу зрослись у трубочку, а їхня верхня частина схожа на довгий язичок. Тому такі квітки називають язичковими. На кінці язичка добре помітні 5 зубчиків. Це сліди зростання п’яти пелюсток, які були вільними в предків складноцвітих. Пиляки п’яти тичинок зростаються в трубку. Всередині прохо­дить стовпчик з дволопатевою приймочкою. Чашечка має вигляд пучка білих волосків. Із зав’язі розвиваються дуже дрібні сім’ян­ки, кожна з пучком волосків (летючкою) на довгій ніжці. Тому вітер переносить такі плоди.

Деякі рослини з родини складноцвітих мають кошики, утво­рені тільки трубчастими квітками, як, наприклад, в осоту польового — звичайного багаторічного бур’яну. Плоди осоту — сім’янки з чубком. Підхоплені вітром, вони летять доти, поки не наткнуться на якусь перешкоду. Від зіткнення чубок відла­мується, і плоди падають на землю.

Волошка синя росте на полях, частіше в посівах зернових культур, де погано оброблений грунт. У волошки синьої в центрі кошика розміщені трубчасті квітки, а по краю — лійковидні. Лійковидні квітки — великі, сині, не мають ні тичинок, ні маточок; вони тільки приваблюють комах. Трубчасті квітки — фіолетові. З їхніх зав’язей розвиваються сім’янки з маленьким чубком кожна.

Картопля — культурна рослина родини пасльонових

0

Автор: admin | Розділ: Класифікація квіткових рослин | 06-08-2010

У наш час здасться дивним, якщо ви комусь подаруєте букет а квіток картоплі. А в XVII столітті такі букети вважалися гарними. Скромними фіолетовими або рожевими квітками кар­топлі прикрашали зачіски королев і петлиці камзолів при­дворних.

Батьківщина картоплі — узбережжя Чілі й гори Перу. Кар­топля добре витримує холод високогірних районів. Це основна харчова культура перуанців.

Європейці не знали картоплі до 1565 року, тобто до відвідан­ня Південної Америки іспанцями. Привезену з Америки картоплю спочатку вирощували як декоративну рослину, прикрашаю­чи нею клумби. І тільки в кінці XVII століття в європей­ських країнах картоплю почали вирощувати заради їстівних бульб.

У нашу країну картоплю завезли в часи Петра І. Спочатку селяни не знали, як її використовувати. Дехто пробував їсти недозрілі плоди — зелені отруйні ягоди. Це спричиняло тяжкі отруєння. Селяни відмовлялися садити картоплю.

Тепер картопля в нашій країні — важлива продовольча, тех­нічна і кормова культура. З бульб картоплі добувають крох­маль, патоку, спирт та інші продукти. Використовують картоплю і для відгодівлі худоби.

У середині літа картопля зацвітає, утворюючи суцвіття з до­сить великими квітками. Квітка має типову для всіх рослин родини пасльонових будову. Комах мало приваблюють квітки картоплі, бо в них немає нектару і мало пилку. Квітки картоплі самозапилюються. Під осінь у картоплі достигають плоди: зеле­нувато-білі ягоди, розміром трохи більші за лісовий горіх. З на­сіння картоплі виростають нові рослини. В них у перші роки життя в грунті розвиваються дрібні бульби завбільшки з голу­бине яйце. Картоплю розмножують насінням тільки тоді, коли виводять нові сорти. Звичайно картоплю розмножують вегета­тивним способом — бульбами.

Бульби картоплі — це видозмінені підземні пагони, у стеблах яких нагромаджуються великі запаси крохмалю. Крохмаль утворюється з цукру, який виникає в процесі фотосинтезу в хлоро­пластах листків картоплі.

Картопля потребує багато світла. На затінених ділянках уро­жаї бульб низькі. За походженням картопля — рослина помір­0ГО клімату. Вона добре росте й дає високі врожаї в сонячну прохолодну погоду при частих, але не великих дощах. Картоплю садять навесні. Для садіння відбирають бульби середнього розміру, масою 60—80 г. Перед висаджуванням бульби пророщують у світлому приміщенні протягом ЗО—40 днів при температурі 12—16 °С. Таке пророщування бульб прискорює розвиток картоплі й збільшує врожаї.

Пророщені бульби садять на глибину 6—10 см рядками на відстані 70 см рядок від рядка і рослина від рослини. З бруньок на верхівках бульб виростають надземні пагони. Пагони треба підгортати. Це сприяє утворенню нових додаткових коренів і підземних пагонів — столонів, верхівки яких до осені стають бульбами.

Характеристика родини пасльонових

5

Автор: admin | Розділ: Класифікація квіткових рослин | 06-08-2010

У родині близько 2000 видів. Величезна більшість їх — дикорослі трав’янисті рослини. Пасльонові — одна з найважливіших господарському відношенні родин; до неї входять харчові рос­ини (картопля, помідори, баклажани), декоративні (петунія гібридна, пахучий тютюн), лікарські (беладонна). Незважаючи на велику зовнішню різноманітність, усім пасльоновим властиві спільні ознаки. Квітки цих рослин мають чашечку з 5 чашолистків, які зрослися між собою, віночок з зрослих пелюсток, 5 тичинок і 1 маточку. Плоди у пасльонових — або ягоди (паслін чорний і помідор), або коробочки (тютюн, петунія гібридна, блекота чорна та ін.). Одна з найхарактерніших рослин цієї родини — паслін чорний. Він росте в садах, на городах і баштанах. Ця невелика трав’яниста однорічна рослина з білими зірчастими квітками цвіте влітку й восени до самих заморозків. Чорні стиглі ягоди пасльону їстівні, а зелені плоди, листки і стебла отруйні. Квітка типова для родини пасльонових. Основи пелюсток у пасльону чорного зростаються й утворюють коротку трубочку.

Таку саму будову мають квітки пахучого тютюну і петунії. Вони цвітуть на клумбах до випадання снігу. У пахучого тютюну пелюстки утворюють довгу трубку; плід у нього не ягода, а коробочка з численним дрібним насінням. Квітки пету­нії схожі на квітки пахучого тютюну, але в них 5 яскравих пелюсток зрослися так, що нагадують лійку, а не п’ятикутну зірочку.

Квітки помідора також схожі на квітки пасльону чорного. Жовті самозапильні квітки помідора мають п’ятизубчасту чашечку, віночок з 5 або більше пелюсток і 5 чи більше тичинок Плоди помідора — ягоди (помідори), як у пасльону, але більші, яскраво-червоні, іноді жовті чи білі. Батьківщина помідора — Південна Америка.

У нашу країну ці рослини були завезені в 1850 році із Західної Європи. Тепер вони дуже поширені.

До родини пасльонових належать отруйні рослини: блекота чорна, дурман звичайний, беладонна. З них найчастіше зустрі­чається блекота чорна. Брудно-білі пелюстки її квіток по­криті сіточкою фіолетових жилок. Клейко-пухнасте стебло блеко­ти має неприємний запах. Отруйна вся рослина. При отруєнні з’являються головний біль, прискорене серцебиття, утруднене дихання, велике нервове збудження, розширюються зіниці, в роті відчувається сухість. Блекоту та інші отруйні пасльонові рослини не можна брати руками.

Культурні рослини родини бобових

0

Автор: admin | Розділ: Класифікація квіткових рослин | 06-08-2010

А тепер ознайомимося з деякими важливими з господарсько­го погляду рослинами цієї родини.

Горох — одна з найдавніших і дуже поширених культурних рослин. У насінні гороху майже стільки ж білка, скільки в м’ясі. Його насіння проростає при 2—4 градусах тепла. Сходи витримують приморозки до —5 °С.

Дуже вимогливий горох до вологи. Під час проростання його насіння вбирає стільки вологи, скільки важить само. Чутливі до нестачі вологи і сходи гороху. Тому горох висівають рано навесні у вологий грунт.

У гороху добре розвинута стрижнева коренева система, яка проникає глибоко в грунт. На бічних коренях утворюються буль­бочки.

Стебло гороху тримається у вертикальному положенні тільки за допомогою вусиків, які чіпляються за інші рослини або за якусь опору. У вусики перетворюються верхні частини перистих листків гороху. Вдень у теплу погоду молоді пагони гороху й кінці вусиків роблять повільні колові рухи. Якщо при цьому молодий вусик увігнутим боком доторкнеться до якої-небудь опори, він зігнеться і обхопить її.

Квітка гороху має типову для квіток бобових будову. 3 10 ти­чинок 9 зрослись нитками навколо маточки, а 1 тичинка вільна. У квітках гороху ще до їх розпускання відбувається самозапи­лення.

Плоди в гороху — боби. Насіння в бобах розміщене на внут­рішньому боці стінки плода. Коли біб достигає, він розкриває­ться, і насіння випадає. Якщо запізнитися із збиранням урожаю, можна втратити його.

Квасоля, як і горох,— давня культурна рослина. Перши­ми квасолю почали вирощувати жителі Південної Америки. Звід­ти її привезли в Іспанію, а потім і в інші країни Європи. У нашій країні квасолю почали вирощувати тільки в XVIII столітті.

У південних районах цю рослину розводять заради насіння, багатого на білки, у середній смузі — заради зелених плодів, які використовують у їжу.

Квасоля звичайна — однорічна рослина. Вона не витримує приморозків. Розводять її переважно в південних районах. Є баг­ато видів квасолі. Вони відрізняються між собою будовою стебел, листків, квіток і плодів. Але в усіх видів квасолі квітки мають типову для квіток бобових будову, а плоди — боби.

Соя — однорічна рослина, схожа на квасолю. Її розводять майже в усіх країнах світу. Соя росте на Далекому сході, на заході Грузії, на Україні й на Північному Кавказі, насіння цієї рослини багате на білок, олію і крохмаль. З насіння сої можна приготувати близько 100 різних харчових продуктів і страв: цукерки, олію, печиво, молоко, сир та багато ін­шого.

Кормові боби — цінна кормова культура. Вони мають міцне невилягаюче кущисте стебло заввишки до 170 см. В їхньому насінні багато білка. Силос із кормових бобів і кукурудзи має найвищі кормові якості. Кормові боби дуже невибагливі; насіння проростає при температурі близько 3—4 градусів тепла, а сходи легко витримують весняні приморозки.

Характеристика родини бобових

4

Автор: admin | Розділ: Класифікація квіткових рослин | 06-08-2010

Родина бобових — одна з найбільших. У ній налічується понад 12 тисяч видів. Серед бобових багато однорічних і багаторічних трав, а також кущів і дерев.

З культурних польових і овочевих бобових рослин у нашій країні особливо поширені горох, квасоля, соя, боби, люпин.

Дуже поширені й декоративні бобові рослини: жовта акація, пахучий горошок; на півдні — біла акація і гліцинія. Багато рослин цієї родини росте на луках, у чагарниках і гаях (види конюшини, буркуну, чини тощо). І майже всі вони зовні мало схожі або не схожі між собою. За якими ж ознаками такі різноманітні рослини об’єднують в одну родину?

В усіх рослин цієї родини плід — біб. Оцвітина подвійна. Чашечка з 5 зрослих чашолистків, віночок з 5 пелюсток; дві з них зростаються. Пелюстки мають особливі назви: верхня, як правило, найбільша — парус, бічні — весла, дві зрослих ниж­ніх — човник. Всередині човника міститься маточка, оточена десятьма, тичинками. У більшості рослин родини нитки 9 тичинок зростаються, а одна лишається вільною. Але в деяких бобових усі тичинки зростаються нитками або всі тичинки вільні.

На коренях бобових рослин утворюються бульбочки. Ці бульбочки виникають тому, що з грунту через кореневі волоски в клітини коренів бобових рослин проникають бактерії, які вби­рають і засвоюють вільний азот з повітря. Вони зумовлюють поділ і збільшення розмірів клітин кореня, внаслідок чого утво­рюються бульбочки. Після відмирання рослини грунт збагачує­ться речовинами, що містять азот. Усі органи бобових рослин багаті на азотовмісні речовини, зокрема на білки.

Листки і суцвіття бобових неоднакові в різних видів. У конюшини листки трійчасті, у сої, квасолі, гороху, жовтої й білої акацій, вики — перисті, в люпину — пальчасті.

Із суцвіть для бобових характерні китиця (люпин, буркун) і головка (конюшина).

Шипшина — рослина родини розоцвітих

0

Автор: admin | Розділ: Класифікація квіткових рослин | 06-08-2010

У червні-липні в лісах і поблизу доріг часто можна бачити ку­щі шипшини, або дикої троянди, які цвітуть великими рожевими чи білими квітками з сильним приємним запахом. Стебла шипшини, а також черешки і навіть середні жилки листків по­криті гострими шипами, які захищають рослину від поїдання травоїдними тваринами.

Розглянемо будову квітки. Квітколоже увігнуте, схоже на бо кал. По краю цього бокала сидять чашолистки, пелюстки і тичинки. А всередині бокала розміщені маточки; тільки їхні приймочки на довгих стовпчиках трохи видаються назовні. Яскраве забарвлення квіток і багато пилку, що достигає в пиляках числен­них тичинок, приваблюють до квіток шипшини комах. Поїдаючи пилок, комахи запилюють приймочки.

Добре помітна шипшина й восени, коли на ній достигають оранжеві або червоні соковиті «плоди», кожний з яких утворе­ний розрослим квітколожем. Справжні плоди шипшини — добірні білуваті горішки. Вони розвиваються із зав’язі й містяться в бокаловидному квітколожі. Усередині квітколоже покрите жорсткими чіпкими волосками. Щоб з’їсти соковите червоне квітколоже, його доводиться ретельно очищати від горішків і волосків.

Листки в шипшини непарноперисті. На черешку листка роз­міщені 5—7 листочків, верхній з яких не має парного.

У нашій країні багато різних видів шипшини. Особливо різ­номанітні шипшини в Середній Азії й на Кавказі.

Майже всі види шипшини здатні утворювати махрові, тобто з численними пелюстками, квітки. Використовуючи цю власти­вість шипшини, людина вивела багато сортів садових троянд (чайні, поліантові, олійні троянди та багато інших ). З пелюсток олійних троянд добувають пахучу трояндову олію.

Характеристика родини розоцвітих

0

Автор: admin | Розділ: Класифікація квіткових рослин | 05-08-2010

У родині розоцвітих близько 2000 видів; серед них є дерева, і й трави. Рослини цієї родини дуже поширені. Багато з них — цінні плодові рослини. З плодових дерев добре відомі яблуня, груша, вишня, слива, черешня, персик, абрикос, миг­даль, черемха, горобина. З кущів дуже поширені малина, ожи­ни, а з трав — суниці.

Є серед розоцвітих і декоративні кущі, наприклад шипшини, глід і таволга, які часто вирощують як живопліт.

З дикорослих трав родини розоцвітих поширені приворо­тень, перстач прямостоячий, гравілат річковий, та волга в’язолиста.

Зовні розоцвіті надзвичайно різноманітні. Вони дуже відріз­няються між собою будовою органів. Так, листки у шипшини перисті, а в яблуні та багатьох інших рослин — цілісні. Стебло в більшості розоцвітих прямостоячі, з довгими меживузлями, а в суниць вертикальні стебла дуже короткі. Вони несуть розетку листків. Але з пазушних бруньок утворюються повзучі па­гони — вуси.

І тільки будова квіток в основному подібна. Квітка у розо­цвітих правильна, з широким або чашоподібним квітколожем. Оцвітина подвійна, складається з 5 чашолистків і 5 пелюсток. Під чашечкою в багатьох квіток є ще й так звана під чаша — п’ять зелених листкоподібних зубчиків, які прилягають знизу до чашечки. Тичинок у квітці в більшості розоцвітих багато, вони розвиваються по краю квітколожа.

Кількість маточок у квітках різних розоцвітих неоднакова. V деяких рослин маточок багато; вони розміщені в центральній чистині плоского, опуклого або бокаловидного квітколожа. У цих випадках з кожної маточки утворюється окремий плід, м на місці всієї квітки — багато горішків — сухих плодів (шипшина, перстач) або багато кістянок — соковитих плодів (ми лина).

У квітках з великою кількістю маточок квітколоже в міру достигання плодів може розростатися й ставати соковитим, як у шипшини або як у суниць.

У квітках інших розоцвітих рослин є тільки одна маточка, як у вишні, сливи, персика, абрикоса; плоди тут — кістянки. Особливий тип плода — яблуко — розвивається у яблуні, груші, горобини, глоду.

У перстача прямостоячого, на відміну від інших рослин цієї родини, чашечка складається не з 5 чашолистків, а з 4. Віночок також утворений лише з 4 пелюсток. Перстач прямостоячий росте на відкритих, добре зволожених місцях, на узліссях, га­лявинах і серед кущів. Кореневище цього перстача використо­вують для виготовлення ліків.

Культурні рослини родини хрестоцвітих

0

Автор: admin | Розділ: Класифікація квіткових рослин | 05-08-2010

Понад чотири тисячі років тому людина почала вирощувати пусту — рослину з родини хрестоцвітих. Наші предки слов’яни вирощували капусту з IX століття і першими винайшли спосіб квашення.

Родоначальник культурних сортів капусти — капуста дика — і в наш час росте на берегах Середземного моря. Це невелика рослина з високим стеблом і округлими листками, які не утворюють головки. Багато століть вирощувала людина капусту дику, доглядала її й добирала на насіння рослини з великими листками; так з’явилася цінна овочева культура.

Тепер заради головок розводять різноманітні сорти капусти. Крім білоголовкової, вирощують цвітну капусту, в якої для їжі використовують тверді білі суцвіття з недорозвинутими квітками. Брюссельську капусту вирощують заради маленьких голо­чок, які утворюються з пазушних бруньок, а капусту кольрабі — заради товстого соковитого надземного стебла.

Капуста білоголовкова — дворічна рослина. Першого року життя з насіння розвиваються рослини із стрижневою корене­вою системою, коротким стеблом-качаном і великими округлими листками, які утворюють головку. Між листками на стеблі міс­тяться невеликі пазушні бруньки й одна верхівкова.

Зовнішні листки головки зелені. З води й вуглекислого га­зу в хлоропластах цих листків утворюється цукор. Потім, розчи­нившись у воді, він надходить у внутрішні білі листки го­ловки.

Щоб у головці утворилося більше органічних речовин, капусту вирощують на удобреному вологому грунті, ретельно доглядаючи за рослинами під час їх росту.

Але спочатку треба виростити розсаду капусти. Для цього насіння висівають навесні в парники. Коли з’являться сходи, рослини розсаджують (пікірують) і залишають у парниках до на­стання теплої погоди. Після припинення весняних приморозків розсаду капусти висаджують у грунт. На цей час у неї розви­ваються 3—4 справжніх листки.

Капуста дуже вологолюбна. Кожна доросла рослина вбирав і випаровує в жарку пору близько відра води за добу. Тому капусту добре поливають, а для збереження ґрунтової вологи землю поміж рядками розпушують. Через 10—15 днів після ви­саджування капусту підживлюють рідким добривом, приготовле­ним із гною з добавкою суперфосфату. Після підживлення її підгортають, присипаючи вологу землю до стебел на рівні нижніх листків.

Під вологим шаром землі на стеблах капусти розвива­ються додаткові корені. Через 2 — 3 тижні повторно проводять розпушування, підгортання і підживлення.

Коли збирають урожай, відбирають кращі рослини капусти, з яких хочуть виростити насіння. їх викопують із землі разом з корінням і до весни зберігають у підвалі.

На другому році життя, після того як рослини висадять у грунт, з пазушних і верхівкової бруньок качана розвиваються стебла з листками і квітками. Блідо-жовті квітки капусти зібрані в суцвіття китицю. Будова квіток така сама, як в усіх рослин родини хрестоцвітих. Восени на цих рослинах достигають пле­ди — стручки з насінням.

Крім капусти, до родини хрестоцвітих належать також інші культурні рослини: ріпа, редиска, редька посівна, гірчиця тощо.

Дикорослі рослини родини хрестоцвітих

0

Автор: admin | Розділ: Класифікація квіткових рослин | 05-08-2010

Крім редьки дикої, з дикорослих представників цієї родини дуже поширені свиріпа звичайна, талабан польовий, грицики, свербига східна, жовтушник лакфіолевидний та інші рослини. У цих рослин легко виявити ознаки, характерні для родини хрестоцвітих.

Свиріпа звичайна схожа на редьку дику. Запашні жовті квітки свиріпи дрібніші за квітки редьки дикої: Плід свиріпи — стручок з перегородкою між двома стулками. На перегородці розвивається насіння.

Свиріпа — також бур’ян. Вона цвіте в кінці квітня і в травні На луках, дорогах і полях. Опале насіння свиріпи під осінь проростає в дуже короткі стебла з розетками листків. Навесні наступного року розвиваються стебла з довгими меживузлями, і рослини зацвітають.

Грицики — рослина з дрібними білими квітками. Плоди грициків — трикутні стручечки.

Плоди швидко достигають, насіння висипається і проростає. В насіння розвиваються нові рослини, у яких також достигає насіння.

За одно літо грицики звичайно дають 3—4 покоління. Тому восени поряд з молодими рослинами, що мають вигляд розеток, можна побачити також рослини, які цвітуть і плодоносять. Ростуть грицики на пустирях, дорогах і полях. Ця рослина дуже невибаглива і може рости в різних природних умовах. Тому грицики розповсюдились майже по всій земній кулі.

Якщо ви зустрінете невідому вам рослину, яка за будовою квітки належить до родини хрестоцвітих, знайдіть її назву за визначником.

Деякі рослини з родини хрестоцвітих, що цвітуть восени, можна визначити за карткою, яку наведено тут, щоб ви ознайо­милися з тим, як побудовані визначники.

Картка для визначення рослин з родини хрестоцвітих, які цвітуть восени

1. Квітки жовті……………..2.

0. Квітки білі…………………………………4.

2.Плід — стручок без поперечних перетяжок, який розкривається   вздовж   двома   стулками……………………………………….3.

0. Стручок чотковидний з  перетяжками, розламується впоперек по перетяжках……………………………………………. редька дика.

3. Листки суцільні, ланцетні. Стручки чотиригранні. Кожна стулка з однією жилкою………………………………………………………..  жовтушник лакфіолевидний.

0. Листки    перистороздільні.    Стручки    шиловидні, при­тиснуті  до  ніжки суцвіття,  кожна  стулка стручка з трьома поздовжніми жилками…………сухоребрик лікарський.

4. Рослина сіро-зелена від волосків, що її покривають. Стручечки овальні, пелюстки 2-надрізні……………………………………. гикавка сіра.

0. Рослина   яскраво-зелена.   Пелюстки   суцільні…………………………….5.

5. Стручечки трикутні………………………………грицики.

0. Стручечки овальні або округлі, з широкою облямівкою по краю…………………………..талабан польовий.

Визначаючи рослину, спочатку прочитайте пункт 1 і наступ­ний за ним пункт, позначений 0. Те, що йде за цифрою 1, разом з тим, що йде за знаком 0, прийнято називати ступенем. Цифри з лівого боку позначають номер ступеня, цифри з правого боку показують, на який ступінь переходити, якщо названі ознаки відповідають ознакам певної рослини.

Порядковими номерами (1, 2, 3 і т. д.) позначено тези (що означає «положення»), а знаком 0—антитези (тобто «проти­ставлення»).

Якщо квітки в рослини жовті, то переходьте до ступеня 2; якщо вони білі — до ступеня 4. Потім розгляньте плоди. Якщо квітки жовті, а плоди — стручки, які не мають поперечних перетяжок, то переходьте до ступеня 3.

Якщо ж стручки такі, як описано в антитезі, тобто ламаються впоперек у місцях перетяжок, то визначувана вами рослина — редька дика.

Читаючи тезу 3 і подану після неї антитезу 0 та порівнюючи листки й стручки визначуваної рослини з описом їх у картці, визначите дві інші рослини з жовтими квітками.

Щоб визначити рослини з білими квітками, керуйтеся тезою 4 або тезами 4 і 5 та антитезами, що йдуть за ними, доти, поки не підійдете до назви рослини.

span style=»font-size: 11.0pt; font-family: Arial; mso-ansi-language: UK;» lang=»UK»

Характеристика родини хрестоцвітих

0

Автор: admin | Розділ: Класифікація квіткових рослин | 05-08-2010

До родини хрестоцвітих входить близько 3000 видів одно­річних, дворічних і багаторічних рослин. Ці рослини запилю­ються комахами, тому більшість з них мають нектарники і пах­нуть. У родині багато культурних рослин: капуста, бруква, ре­диска, редька посівна, ріпа, турнепс, гірчиця польова, хрін, лев­кой та ін. Багато в ній і бур’янів: редька дика, свиріпа звичайна, грицики, талабан польовий, сухоребрик лікарський, гикавки.

Рослини родини хрестоцвітих — добрі медоноси. У насінні деяких хрестоцвітих міститься олія, яку використовують у їжу або для технічних потреб. Заради олії вирощують гірчицю і рижій.

Усім рослинам родини хрестоцвітих властиві загальні озна­ки. Для рослин цієї родини характерні квітки однакової будови, у яких пелюстки розміщені хрестоподібно. Квітки мають чашочку з 4 чашолистків, віночок з 4 пелюсток, 6 тичинок з яких 2 короткі й 4 довгі, одну маточку. Суцвіття — китиця. Плоди — стручки або стручечки, тобто короткі стручки, довжина яких тільки вдвічі-втричі більша за ширину. Листки хрестоцві­тих розміщені на стеблі чергово або зібрані в прикореневу розетку. Кореневі системи стрижневі; у деяких рослин утворюють­ся коренеплоди.

Ознайомимося з деякими рослинами родини хрестоцвітих, які цвітуть восени. Дуже поширений бур’ян редька дика. Як представник класу дводольних, ця рослина має всі типові ознаки класу. Стебло редьки дикої прямостояче, покрите в нижній частині жорсткими волосками. Розміщення листків чергове. Квіт­ки з жовтими пелюстками мають типову для родини хрестоцві­тих будову. Вони досить великі й зібрані в суцвіття китицю. У червні, коли редька дика рясно цвіте на якійсь запущеній ділян­ці поля, воно здається жовтим від її квіток. Восени цвіте небагато рослин, і їх добре видно здалеку.

Плоди в редьки дикої — стручки, але дуже своєрідні, з попе­речними перетяжками. Коли стручки цієї рослини достигають, вони, на відміну від стручків інших хрестоцвітих, розпадаються по перетяжках на окремі часточки з однією насіниною в кожній. Сходи редьки дикої з’являються навесні наступного року.