Перехресне запилення комахами

0

Автор: admin | Розділ: Насінне розмноження | 29-07-2010

Чи доводилось вам спостерігати, як у ясний весняний день комахи перелітають з квітки на квітку?

Ось на квітку опустилась бджола. Вона швидко пробирає­ться у глибину квітки до сховищ солодкого соку — нектару. Просовуючись серед пиляків і доторкаючись до приймочки, бджола висмоктує хоботком нектар. Її мохнате тільце покрилося жовтим пилком. Крім того, бджола зібрала пилок у спеціальні кошички на задніх лапках. Минає кілька секунд, і бджола поки дає одну квітку й перелітає на другу, третю…

Що приваблює комах у квітках? Виявляється, принадою є нек­тар і пилок. Нектар виділяють особливі залозки — нектарники. Вони розміщені всередині квітки, часто біля основи пелюсток. Пилок і солодкий нектар — це їжа багатьох комах.

Перенесення пилку з тичинок на приймочку називають за­пиленням. Якщо запилення не відбудеться, рослина не дасть плодів.

Перенесення пилку з квітки однієї рослини на квітки іншої прийнято називати перехресним запиленням. Найчастіше пере­хресне запилення відбувається з допомогою комах.

Великі розміри одиночних квіток, дрібні квітки, зібрані в суцвіття, яскраве забарвлення пелюсток або листочків простої оцвітини, нектар і аромат — ознаки комахозапильних рослин. Квітки пахучого тютюну дуже пахнуть і розкриваються тільки Коли смеркне. Як вони запилюються? Вночі сильний аромат і білі великі квітки здалеку приваблюють нічних метеликів.

Великі, яскраво забарвлені пелюстки маку і багато пилку в квітці — добра принада для гарних золотисто-зелених жуків бронзівок. Вони живляться пилком. Обліплені пилком бронзівки перелітають з однієї рослини на іншу й переносять прилиплі до тіла пилинки на приймочки маточок сусідніх квіток.

Є рослини, квітки яких запилюються тільки певними кома­хами. Наприклад, ротики запилюються джмелями. Їхній зрослолопатевий віночок схожий на звірячу пащу. Дві верхні пе­люстки є ніби верхньою губою пащі, а три нижні — випнутою нижньою.

Всередину такої квітки легко забираються тільки джмелі. Товстий мохнатий джміль з розгону сідає на нижню губу ві­ночка, і під натиском його тіла вона опускається, відкриваючи вузьку щілину. Поки джміль протискується через цю щілину всередину квітки, на нього висипається пилок з пиляків, розміще­них під верхньою губою віночка. У квітці комаха добирається до нектару й залишає на приймочці маточки пилок, принесений а інших квіток ротиків.

Шукаючи корму, комахи перелітають з квітки на квітку і за­пилюють їх. Ось чому під час цвітіння в сади привозять вулики з бджолами. Бджоли запилюють квітки плодових дерев, і врожай плодів збільшується.

Суцвіття

0

Автор: admin | Розділ: Насінне розмноження | 29-07-2010

Є рослини, у яких квітки розвиваються по одній на кінцях паго­нів або в пазухах листків. Це одиночні квітки. В інших рослин квітки зібрані в суцвіття.

Суцвіття — це групи квіток, розміщених близько одна до од­ної в певному порядку. Розташування квіток у суцвіттях неодна­кове.

Суцвіття бувають прості і складні. У суцвіття, як правило, зібрані дрібні квітки, завдяки чому вони добре помітні для комах-запилювачів.

Простий зонтик — це суцвіття, у якому квітконіжки вихо­дять, як спиці зонтика, ніби з одного місця на верхівці осі су­цвіття. Таке суцвіття мають примула, вишня та інші рослини.

Прості суцвіття бувають згруповані в суцвіття складні. На­приклад, морква і петрушка мають суцвіття зонтики, які складаються з кількох простих зонтиків. Таке суцвіття називають складним зонтиком.

Кошик — це суцвіття соняшника, айстри, кульбаби, осоту, будяка та багатьох інших рослин. У такому суцвітті зви­чайно численні дрібні сидячі квітки розміщені на потовщеному й розширеному ложі суцвіття. Зовні це суцвіття захищене зе­леними листками — обгорткою.

Суцвіття китицю мають капуста, конвалія, черемха та інші рослини. У такому суцвітті окремі квітки сидять одна за одною на добре помітних квітконіжках, які відходять від довгої загальної осі суцвіття.

Простий колос утворюють квітки, що не мають квітконіжок (тобто сидячі) і розміщені на спільній осі суцвіття, як у подорож­ника. Суцвіття пшениці, жита, ячменю називають складним колосом. У цьому суцвітті на спільній осі сидить кілька колосків, Кожний з яких утворений кількома квітками, у жита, наприк­лад,— двома.

Початок відрізняється від колоса товстою, як правило, м’ясне тою віссю суцвіття.

Квітка

0

Автор: admin | Розділ: Насінне розмноження | 29-07-2010

Кожна квіткова рослина зацвітає в певну пору свого життя. Після цвітіння на місці квітки розвивається плід, у якому достигає насіння. Розмноження рослин насінням називають на-іншим розмноженням. Насінням можуть розмножуватись усі квіткові рослини, в тому числі й ті, що розмножуються веге­тативно.

Восени ви ознайомилися з будовою квіток. Навесні цві­туть клівія, амариліс та інші кімнатні рослини, які мають великі і квітки.

Якщо поставити у воду гілки яблуні, груші, вишні, зрізані під час весняного обрізування дерев, то через півтора-два тижні на них розпустяться квітки. Гілки треба завчасно поставити в тепле світле приміщення, а в посудину підливати свіжої сирої воли.

Розглянемо квітки вишні. У центрі квітки добре видно маточку. Вона оточена численними тичинками. Маточка і тичин­ки — головні частини квітки.

Навколо тичинок і маточки розміщена оцвітина. У вишні оцвітина складається з листочків двох типів. Внутрішні листоч­ки — це пелюстки, які утворюють віночок. Зовнішні листочки — чашолистки — утворюють чашечку. Таку оцвітину називають подвійною.

Віночок у квітки вишні складається з п’яти білих незрослих пелюсток. В інших рослин (пахучий тютюн, глуха кропива, паслін чорний, примула та ін.) пелюстки віночка зростаються в нижній частині в трубку.

У квітці вишні за пелюстками з зовнішнього боку міститься роздільнолиста чашечка. Вона складається з п’яти зелених чашо­листків. У деяких рослин чашолистки нижніми частинами зро­стаються в трубку, як, наприклад, у гвоздик.

У багатьох рослин, переважно в однодольних (лілія, амари­ліс, тюльпан та ін.) всі листочки оцвітини більш чи менш одна­кові. Тут немає ні чашечки, ні віночка. Таку оцвітину називають простою. В одних рослин листочки простої оцвітини великі і яскраві, наприклад у тюльпана, а в інших, наприклад у ситни­ка,— непоказні.

Квітки дуже багатьох рослин розвиваються на тонких стеб­лах — квітконіжках. Квітконіжка звичайно на кінці потовщується або розширюється в квітколоже, на якому розміщуються всі інші частини квітки. У деяких рослин квітки без квітконіжки.

Розглянемо головні частини квітки. Кожна тичинка має пиляк, усередині якого достигає пилок. Пиляк розміщений на тичин­ковій нитці. Маточка має приймочку, стовпчик і зав’язь. Усе­редині нижньої, звичайно широкої, частини маточки — зав’язі — містяться насінні зачатки. З них після цвітіння розвивається насіння, а з зав’язі — плід.

Більшість рослин має квітки, у яких є і тичинки, і маточки. Це двостатеві квітки. А в деяких рослин одні квітки мають тільки маточки — маточкові квітки, а інші — тільки тичинки тичинкові квітки.

В огірків і кукурудзи, наприклад маточкові й тичинкові квітки містяться на одній рослині. Рослини, на яких розвивають­ся і тичинкові й маточкові квітки, називають однодомними. А от у конопель, тополі й верби тичинкові квітки розміщені на одних рослинах, а маточкові — на інших. Такі рослини називають дводомними.

Вегетативне розмноження рослин коренями і листками

0

Автор: admin | Розділ: Вегетативне розмноження | 28-07-2010

У природі багато рослин розмножуються коренями, а деякі листками. У сільському господарстві також використовують ко­реневі й листкові живці для вегетативного розмноження рослин.

Кореневий живець — це відрізок кореня завдовжки 15—25 см. На посадженому в грунт кореневому живці з додаткових бруньок розвиваються надземні пагони, від основи яких відростають до­даткові корені. Розвивається нова, самостійна рослина. Кореневи­ми живцями розмножують садову малину, шипшину, деякі сорти яблуні і декоративних рослин. Кореневими живцями легко роз­множується кульбаба. Якщо відрізати лопатою частину кореня кульбаби, на ньому влітку утворяться додаткові бруньки, а з них — нові рослини.

Малина та інші рослини розмножуються кореневими паростка­ми. Деякі з коренів малини ростуть горизонтально, неглибоко від поверхні грунту. На них утворюються додаткові бруньки, з яких виростають молоді надземні пагони — паростки. Кореневі паростки разом з частиною коренів материнської рослини можна відокремити й посадити на новому місці.

Часто навколо старої тополі, горобини, черемхи й осики можна бачити молоду поросль. Це кореневі паростки. Вони розви­ваються і навколо пеньків спиляних дерев з додаткових бруньок на коренях цих рослин. Коли частина кореня, що зв’язує їх з материнською рослиною, відімре, кореневі паростки стануть самостійними рослинами. Так на місці вирубаного осикового лісу виростає молодий ліс.

Деякі види кімнатних бегоній, лимон, сенполію (узамбарську фіалку) розмножують листковими живцями. Листки виса­джують у вологий пісок. При цьому на них розвиваються додат­кові бруньки і додаткові корені. У природі листками розмно­жується жеруха лучна.

Таким чином, вегетативне розмноження рослин дуже поши­рене в природі. Як і насінне розмноження, воно сприяє збільшенню Кількості особин та розселенню їх. При вегетативному розмно­женні рослини успадковують ознаки материнської рослини, що використовується в практиці сільського господарства для швидкого вирощування високих урожаїв (наприклад, бульб картоплі) і для збереження цінних сортів культурних рослин (наприк­лад, плодових дерев при щепленнях).

Вегетативне розмноження рослин пагонами

0

Автор: admin | Розділ: Вегетативне розмноження | 28-07-2010

Здатність розмножуватися — важлива властивість усіх живих Організмів. У певну пору життя розмножується кожна рослина.

Вегетативне розмноження — це збільшення кількості особин рослин внаслідок їх розвитку з вегетативних органів. Воно дуже поширене в дикорослих рослин.

Розмноження підземними пагонами характерне для багатьох рослин. У клітинах підземних пагонів на зиму відкладається їм мис поживних речовин: у бульбах нагромаджуються запаси крохмалю, у цибулинах і кореневищах відкладається багато цукру. Навесні з бруньок підземних пагонів виростають надземні пагони. Багато таких надземних пагонів відокремлюються від материнської рослини й стають самостійними рослинами.

Бур’ян пирій розмножується кореневищами. Позбутися пирію дуже важко. Його міцні кореневища пронизують грунт, переплітаючись із коренями культурних рослин, що дуже утруднює прополювання. Через кілька днів після прополювання на грядці з’являються нові пагони з бруньок на шматочках кореневищ.

Щоб знищити пирій, треба ретельно вибрати з грунту всі його кореневища.

Деякі рослини розмножуються цибулинами. Одна цибулина часнику, тюльпана або нарциса може утворити кілька малень­ких цмбулинок-діток.

Рослини часто розмножуються надземними пагонами. Наприклад, від однієї материнської рослини лісових суниць улітку відростає кілька повзучих пагонів — вусів, у вузлах яких розвиваю­ться вертикальні пагони й додаткові корені

Тополя і верба можуть розмножуватись укоріненням надзем­них пагонів. Зламає вітер невелику гілочку, занесе на вологий грунт та ще й притисне її чим-небудь до землі — і от вона вже вкоренилась, почало рости деревце.

Спостерігаючи за вкоріненням пагонів і стебел у природі, людина почала розмножувати багато рослин шматочками паго­нів — стебловими живцями і відсадками.

Відомо багато способів вегетативного розмноження культур­них рослин. Ось головні з них: розмноження живцями, відсад­ками, бульбами, цибулинами і діленням кореневищ.

Розмноження живцями широко використовують у садівництві й квітництві. Живці можуть бути стебловими, листковими, коре­невими. Стебловими живцями (пагонами) розмножують багато кімнатних рослин: традесканцію, бегонію, троянди, пеларгонію, бальзамін та ін.

Наріжте стеблових живців цих рослин з 3 — 4 листками. Два нижніх листки зріжте. Живці посадіть похило в зволожений крупний пісок, насипаний на добрий, поживний грунт. Щоб зменшити випаровування води листками, накрийте живці скля­ною банкою.

Через 2—3 тижні на нижніх частинах живців виростуть до­даткові корені.

Стебловими живцями розмножують смородину, тополю, вербу та деякі інші дерева і кущі. Для цього навесні, до розпускання бруньок, однорічні здерев’янілі живці завдовжки 25—ЗО см са­дять, у добре підготовлений грунт.

До осені на живцях виростуть додаткові корені. Тоді живці викопують і висаджують на постійному місці.

Стебловими живцями розмножують також багаторічні флокси та деякі інші декоративні рослини.

Відсадками рослини розмножують по-різному. Найпростіше пі мути навесні молодий пагін так, щоб його середня частина доторкалася до землі, а верхівка була спрямована вгору. На мішеній частині пагона під брунькою треба надрізати кору; І місці надрізу пришпилити пагін до грунту й підгорнути вологою землею; верхівку пагона підв’язати до палиці, увіткнутої в землю.

До осені в місці надрізу утворяться додаткові корені. Тоді пагін треба відрізати від куща і посадити на постійне місце. Відсадками розмножують смородину, агрус та інші рослини.

Швидко розмножують рослини і бульбами. Навесні посадять у грунт бульби картоплі, а восени з кожної рослини, що виросла з бульби, збирають десятки нових бульб. Як правило, для висаджування вибирають цілі бульби середнього розміру масою близько 80 г.

Коли бульб недостатньо, цінні сорти картоплі можна розмножувати вічками-бруньками, паростками і верхівками — це також вегетативне розмноження пагонами.

Розмножуючи картоплю вічками, треба вирізати бруньки з невеликими шматочками м’якоті бульби і висадити в ящик з родю­чим грунтом або в парник. З посаджених бруньок розвинуться паростки, в нижній частині яких відростуть додаткові корені. Таку розсаду можна висаджувати на полі.

Для розмноження паростками бульби спочатку пророщують на світлі. Утворені паростки обламують. Довгі розрізують па кілька частин — живців — так, щоб на кожному з них булл брунька, а потім висаджують у ящики або парники. Коли живці вкоріняться, їх пересаджують на постійне місце. Іноді картоплю розмножують верхівками, тобто верхніми частинами бульб, де є бруньки.,

Плодові дерева звичайно розмножують щепленням. Для цього бруньку-вічко або живець культурної рослини зрощують із стеб­лом дички. Роблять це для того, щоб використати кореневу систему дички, якій властиві велика сила, невибагливість до грунту, морозостійкість та інші якості, яких немає в прищеплюваної культурної рослини. Дичка — молода рослина, вирощена з насіння плодового дерева. Вічко або живець культурної рослини, взятої для щеплення, називають прищепою, а дичку, до якої щеплять,— підщепою.

Для щеплення брунькою з культурного плодового дерева зрі­зують однорічний пагін. На ньому відрізують листкові пластинки, ні лишаючи тільки черешки. Біля основи стовбурця дички-підщепи гострим ножем роблять надріз кори у вигляді букви Т. Повертаючи лезо ножа в надрізі, відокремлюють кору дички від деревини. Потім з пагона культурного сорту зрізують добре розвинуту бруньку з тонким шаром деревини завдовжки 2 — 2,5 см і вставляють її під кору дички в надріз. Місце щеплення туго обв’язують ликом так, щоб сама брунька лишалась вільною під обв’язки.

Коли щеплення зроблено правильно, через 2—3 тижні підщепа зростеться з прищепою. Навесні наступного року з прищепленої бруньки розвивається пагін. Після цього стебло дички треба зрізати вище від місця щеплення. Минуть два-три роки, і при­щеплений пагін перетвориться в деревце культурного сорту, яке можна посадити в саду.

Кореневище, бульба, цибулина

2

Автор: admin | Розділ: Стебло | 28-07-2010

Своєрідні підземні комори мають багаторічні трав’янисті рослини. Надземна частина цих рослин щороку восени відмирає. У грунті лишаються корені й видозмінені підземні пагони. Вони схожі на звичайні надземні. Ось у цих видозмінених пагонах і відкладаються на зиму запаси органічних речовин.

Видозмінені пагони — це кореневища, бульби і цибулини.

Кореневище є в кропиви, пирію, півників, конвалії, кімнатної рослини аспідистри. Якщо викопати з землі кореневище будь-якої рослини, можна побачити, що зовні воно нагадує корінь. Але в корневища, як і в надземних пагонів, є верхівкова і пазушні бруньки, а також плівчасті лусочки — видозмінені листки. Від корневища відростають додаткові корені . З верхівкової або пазушних бруньок кореневища навесні розвиваються молоді надземні пагони. Вони використовують при цьому поживні речови­ни, відкладені в кореневищі восени. Якщо шматочок кореневища :з брунькою і додатковими коренями посадити в грунт, розвинеться нова, самостійна рослина. Деякі багаторічні декоратив­ні рослини розмножуються поділом кореневища на частини.

Бульби характерні для небагатьох рослин, наприклад картоп­лі. Підземні пагони, на верхівках яких розвиваються бульби, відростають від основи надземних стебел; ці пагони називають столонами. Бульбами називають верхівкові потовщення столонів. Бульба має короткі меживузля, хлорофілу в ній немає, але, якщо її виставити на світло, може позеленіти.

Розгляньте бульбу картоплі, і ви побачите бруньки, або вічка. Вони по 2—3 сидять у особливих заглибинах. Вічка зосереджені на верхівці бульби. Протилежним боком — осно­вою — бульба прикріплюється до столона.

З листків картоплі через стебла в столони постійно відтікають органічні речовини і в вигляді крохмалю відкладаються на верхівках столонів. Вони ростуть, потовщуються і до осені пе­ретворюються у великі бульби. Зробіть тонкий поперечний зріз бульби й нанесіть на нього краплю слабкого розчину йоду. Ви переконаєтесь, що в бульбі є крохмаль.

Бруньки в заглибинах, а також інші особливості будови бульби переконують у тому, що бульба картоплі — це видозмінений підземний пагін.

Бульби мають і деякі дикорослі рослини, наприклад, ряст, кормова рослина топінамбур та ін.

У нижній частині цибулини городньої цибулі є коротке, майже плоске стебло, яке називається денцем. На денці розмі­щуються видозмінені листки — луски. Зовнішні луски сухі, шкірясті, а внутрішні — м’ясисті й соковиті. У них є запаси води, а також розчинені в ній цукор та інші речовини. На денці, у пазухах лусок, звичайно міститься одна або кілька бруньок 86. Пудова цибулини переконує в тому, що це — видозмінений пагін.

Якщо цибулину посадити в землю, від нижнього боку денця відростає мичкувата коренева система. Іноді з бруньок розви­ваються молоді цибулини, які називають дітками. З кожної такої цибулини може вирости самостійна рослина.

До цибулинних рослин належать цибуля городня, лілії, тюльпани, нарциси, зірочки та ін. Усі вони багаторічні.

Рух по стеблу органічних речовин

0

Автор: admin | Розділ: Стебло | 28-07-2010

Крохмаль, утворений у листках, перетворюється потім у цукор і надходить в усі органи рослини. Якими шляхами цукор з листків проникає в інші органи рослини? Зріжемо гілку тополі або верби, обережно зробимо на ній кільцевий надріз. Знявши з поверхні стебла кільце кори, відкриємо деревину. Окільцьовану гілку поставимо у воду. Через кілька тижнів на гілці вище від кільця з’явиться потовщення у вигляді напливу. На ньому почнуть розвиватися додаткові корені.

Чому вище від кільця на гілці утворився наплив? Очевидно, цьому місці нагромадились якісь речовини. Що це за речовини? Чому вони відклались вище від надрізу? Пригадайте будову стебла дерева або куща. Воно складається з шкірки, корка, первинної кори, лубу, камбію, деревини і серцевини. Лубі містяться ситовидні трубки, якими рухаються органічні речовини з листків в інші органи рослини.

Окільцювавши гілку, ми перерізали ситовидні трубки. Ор­ганічні речовини, які відтікають з листків, дійшли до кільцевої вирізки й нагромадились там.

На поверхні свіжого зрізу в рослини завжди утворюється ранова пробка. Клітини під рановою пробкою енергійно діляться.Вони використовують поживні органічні речовини, які зібралися перед кільцевим надрізом. Невдовзі виникає кільцеподібний на­плив, який заживляє рану. З напливу розвиваються додаткові корені, а в деяких рослин — бруньки. Отже, дослід показує, що органічні речовини рухаються по лубу.

Знаючи, як рухаються в рослині поживні речовини, людина може керувати їх рухом. Наприклад, якщо обрізати бічні пагони в помідора і винограду, можна спрямувати до плодів ті органічні речовини, які використовувались би для розвитку зрізаних па­гонів. Це прискорить достигання плодів і збільшить урожай.

Гризуни часто завдають корі дерев серйозних пошкоджень. Щоб запобігти таким пошкодженням, садівники на зиму обв’язу­ють стовбури молодих дерев колючими гілками ялини, толем та іншими матеріалами.

Не всі органічні речовини відразу використовуються для жив­лення рослини і росту її молодих органів. Частина речовин відкладається в запас. В однорічних рослин вони нагромаджують­ся в клітинах плодів і насіння, у дворічних і багаторічних рослин, крім того,— у клітинах коренів і стебел. Ви вже знаєте, що коре­неплоди моркви, буряка, брукви, ріпи — це своєрідні комори поживних речовин.

Капуста кольрабі утворює товсте кулясте стебло, схоже на ріпу. В такому стеблі рослина запасає поживні речовини.

У дерев і кущів основні запаси органічних речовин відкла­даються в серцевині й деревині. Навесні ці речовини розчиняються у воді, яка піднімається з коренів по судинах деревини до бруньок.

Багато хто з вас бачив рано навесні, як витікає сік берези з ранки. Сік — це розчинений у воді цукор. Він піднімається до набубнявілих бруньок. Втрачаючи навесні сік із ран, дерева слаб­нуть і можуть загинути. Тому треба оберігати деревні рослини від пошкоджень.

Рух по стеблу води і мінеральних речовин

0

Автор: admin | Розділ: Стебло | 28-07-2010

Воду і мінеральні речовини корінь вбирає з грунту. Але ці речовини не лишаються в корені, а піднімаються судинами ко­реня вгору й надходять у стебло, листки, квітки, плоди і насіння.

Яким шляхом вода і мінеральні речовини потрапляють з ко­реня в інші органи рослини?

Візьміть зріз пагона, забарвлений у досліді, й розгляньте його. На зрізі добре помітно, що в гілки, поставленої у воду, чорнило забарвило тільки деревину.

У досліді чорнило ніби замінювало мінеральні речовини, розчинені у воді. Розчини цих речовин, як і забарвлена вода, піднімаються від кореня вгору всередині стебла по деревині.

Пригадайте будову стебла. Вам стане ясно, що вода з розчиненими в ній мінеральними речовинами піднімається по суди­нах деревини.

Якщо ж у воду, забарвлену чорнилом, ви поставите листки пеларгонії з довгими черешками або гілочки кімнатної рослини бальзаміну, то побачите, як вода піднімається по стеблу в листки, забарвлюючи їхні жилки.

Судини проходять через стебло, відгалужуються в листки й розгалужуються там. Цими судинами вода й надходить у листки.

Велике значення для підняття води в стебло має кореневий тиск і випаровування води листками. Замість випаруваної води в листки постійно надходить нова.

Воду і мінеральні речовини корінь вбирає з грунту. Але ці речовини не лишаються в корені, а піднімаються судинами ко­реня вгору й надходять у стебло, листки, квітки, плоди і насіння.

Яким шляхом вода і мінеральні речовини потрапляють з ко­реня в інші органи рослини?

Візьміть зріз пагона, забарвлений у досліді, й розгляньте його. На зрізі добре помітно, що в гілки, поставленої у воду, чорнило забарвило тільки деревину.

У досліді чорнило ніби замінювало мінеральні речовини, розчинені у воді. Розчини цих речовин, як і забарвлена вода, піднімаються від кореня вгору всередині стебла по деревині.

Пригадайте будову стебла. Вам стане ясно, що вода з розчиненими в ній мінеральними речовинами піднімається по суди­нах деревини.

Якщо ж у воду, забарвлену чорнилом, ви поставите листки пеларгонії з довгими черешками або гілочки кімнатної рослини бальзаміну, то побачите, як вода піднімається по стеблу в листки, забарвлюючи їхні жилки.

Судини проходять через стебло, відгалужуються в листки й розгалужуються там. Цими судинами вода й надходить у листки.

Велике значення для підняття води в стебло має кореневий тиск і випаровування води листками. Замість випаруваної води в листки постійно надходить нова.

Ріст стебла у товщину. Річні кільця

0

Автор: admin | Розділ: Стебло | 28-07-2010

Завдяки поділу клітин камбію стебла дерев, кущів і багато­річних трав потовщуються. Є вікові дуби, які досягають в об­хваті 10 м.

Стебло росте у товщину в теплу пору року, коли клітини камбію діляться. Завдяки поділу клітин камбію виникають моло­ді клітини лубу і деревини. Проте клітин деревини утворюється значно більше, ніж клітин лубу.

У кінці осені камбій вступає в період спокою. Навесні, коли починає рухатися сік, камбій знову ділиться. З клітин, що ви­никли в результаті поділу камбію навесні, в деревині утворюють­ся судини з широкими просвітами й відносно тонкими оболон­ками. А восени в більшості дерев нові судини деревини вияв­ляються вузькопросвітними, а їхні оболонки — товщими.

Усі шари клітин деревини, які утворилися навесні, влітку й восени, становлять річне кільце приросту.

Межа між сусідніми річними кільцями на поперечному зрізі деревини в багатьох дерев добре помітна, бо дрібні осінні кліти­ни дуже відрізняються від крупних весняних клітин деревини наступного року.

Підрахувавши за допомогою лупи кількість річних кілець, можна визначити вік спиляного дерева або зрізаної гілки. Так, наприклад, деякі дуби доживають до 1000 років.

За товщиною річних кілець можна дізнатися, в яких умовах росло дерево в різні роки життя. Вузькі річні кільця свідчать про нестачу вологи, про затінення дерева і про його погане жив­лення.

За річними кільцями можна визначити й сторони світу. Річні кільця звичайно ширші з того боку дерева, який звернений на південь, і вужчі з північного боку. Пояснюється це тим, що на північному боці стовбура клітини камбію ростуть гірше. Тут вони частіше і дужче охолоджуються й слабше нагріваються.

Внутрішня будова стебла

3

Автор: admin | Розділ: Стебло | 28-07-2010

Вода і мінеральні речовини, увібрані коренем, не лишаються в ньому, а надходять у стебло і — по стеблу — в усі органи рос­лини. Водночас із листків в усі органи відтікають органічні поживні речовини. Які особливості внутрішньої будови стебла дають йому змогу виконувати ці функції?

Розглянемо поперечний зріз якої-небудь гілки або розпил де­рева. На поверхні зрізу або розпилу легко розрізняються три шари. Зовнішній, відносно тонкий і, як правило, темний шар звичайно називають корою. Він має складну будову й утворений її різних тканин, розміщених шарами.

Щільний, найширший, шар — це деревина. У центрі міститься серцевина, добре помітна тільки в деяких дерев, наприклад в оси­пи. У бузини та деяких інших рослин серцевина пухка; у берези і дуба — дуже щільна, і межу між нею й деревиною важко помі­тити.

Поперечний зріз трирічної гілки липи під мікроскопом має складнішу будову, ніж це можна помітити, розглядаючи стебло без збільшувального приладу.

На малюнку видно, що під шкіркою, яка ще місцями зберег­лася, утворився шар клітин корка. Шкірка і корок захищають глибше розміщені клітини стебла від надмірного випаровування, від проникнення всередину атмосферного пилу з мікроорганіз­мами, що спричиняють захворювання рослин. Шкірка і корок — це покривні тканини.

У шкірці стебла і в шкірці листка є продихи, через які від­бувається газообмін. У корку розвиваються сочевички — малень­кі горбики з отворами. Через них здійснюється газообмін.

У деяких дерев утворюються товсті шари корка. Особливо товстий корок розвивається на стовбурі коркового дуба. Корок використовують для різних господарських потреб.

Під корком у трирічної гілки липи містяться клітини первин­ної кори, а за ними, тобто ще глибше,— луб. До його складу вхо­дять ситовидні трубки, по яких переміщуються розчини органіч­них речовин, і товстостінні луб’яні волокна. У стеблах льону, липи та деяких інших рослин луб’яні волокна розвинуті особливо добре і дуже міцні. З луб’яних волокон льону виготовляють лляне полотно, а з луб’яних волокон липи — лико і рогожу.

Деревина знаходиться під лубом. Доторкніться пальцями до поверхні деревини, з якої щойно зняли луб, і ви відчуєте, що вона волога і слизька. Це пояснюється тим, що між лубом і деревиною залягає камбій.

Камбій — це один шар вузьких видовжених клітин з тонкими оболонками, які розірвалися, коли ви знімали луб з деревини. При цьому вміст клітин камбію витік і зволожив поверхню дере­вини.

Камбій відіграє важливу роль у житті стебла. Його клітини діляться, внаслідок чого з обох боків від камбію виникають нові шари клітин. Клітини, відкладені камбієм у бік кори, стають новими клітинами лубу, а клітини, відкладені камбієм в бік деревини,— новими клітинами деревини. Тому камбій вважають твірною тканиною, яка забезпечує потовщення стебла.

Деревина становить основну частину стовбура дерева. Вона утворена клітинами різної форми і величини. Оболонки бага­тьох клітин потовщені й просочені речовиною, що надає їм щільності. До складу деревини входять довгі трубкоподібні судини

Серцевина складається з крупних клітин з тонкими оболон­ками. Тут запасаються поживні речовини. Звичайно серцевину утворює пухка тканина.