Розвиток пагона з бруньки. Ріст стебла у довжину

0

Автор: admin | Розділ: Стебло | 28-07-2010

Як же з бруньки розвивається пагін?

Бруньки на гілці, поставленій у воду взимку, розкриваються не відразу. Минає кілька днів, а іноді тижнів, перш ніж вони почнуть пробуджуватись.

Бруньки спочатку бубнявіють. Потім у них розсуваються лусочки і з’являються зелені скручені листочки молодого пагона У міру росту довжина меживузлів цього пагона збільшується. Він стає все довшим. Поступово ростуть і листки, досягаючи звичайних для цієї рослини розмірів.

Верхівку пагона займає верхівкова брунька. Кінчик його в бруньці називають конусом наростання. Конус наростання складається з твірної тканини, клітини якої діляться й утворюють нові. На конусі наростання з’являються горбики — зачаткові листки. В результаті поділу клітин конуса наростання і росту утворених у ньому клітин пагін росте. З генеративних бруньок розвиваються пагони з бутонами.

З’ясуємо, якою частиною росте стебло в довжину. На стебло молодого пагона квасолі, який щойно виріс із насінини, нанесемо тушшю мітки, розміщуючи їх через 2 мм одну від одної. мине день.-два, і на верхівці молодого стебла відстань між мітками збільшиться. Отже, стебло наростає у довжину біля своєї верхівки.

У більшості рослин особливо активно ростуть меживузля пагона. Такий ріст називають вставним. У деяких рослин, на­приклад у пшениці, бамбука та інших злаків, вставний ріст відбувається в результаті поділу і росту клітин, розміщених в основі меживузлів. Завдяки цьому молоді стебла деяких рослин ростуть дуже швидко. Наприклад, стебла бамбука за добу можуть вирости більш як на метр.

Знаючи, що пагони ростуть біля верхівки, можна керувати їхнім ростом і розвитком. Зріжте верхівку молодого пагона якої-небудь дводольної рослини, наприклад огірка, яблуні, малини Пагін перестане рости в довжину, зате в нього з’являться бічні пагони. Зріжте верхівку бічного пагона, і він також перестане рости в довжину й почне розгалужуватися.

У садах, парках і скверах щороку підрізують дерева і кущі, керуючи таким чином їхнім ростом. Підрізуючи пагони, умілі садівники часто надають деревам і кущам химерних, гарних форм.

Стебла рослин дуже різноманітні. У більшості рослин стебла прямостоячі, вони ростуть прямо вгору. Прямостоячі стебла можуть бути здерев’янілі і трав’янисті. Стебла деяких рослин стеляться по землі. Такі стебла можуть укорінюватися у вузлах або не вкорінюватися.

У березки польової, квасолі стебла піднімаються вгору, обви­ваючись навколо опори.

Стебла гороху, винограду піднімаються вгору, чіпляючись за опору вусиками. Стебла плюща чіпляються за «опору додат­ковими коренями.

Пагони і бруньки

2

Автор: admin | Розділ: Стебло | 28-07-2010

Ви вже знаєте, що стебло з розміщеними на ньому листками і бруньками називають пагоном. Кожний пагін розвивається з бруньки. Пригадайте: листки можуть розміщуватись чергово, супротивно і кільчасто. Ділянки стебла, на яких розвива­ються листки, називають вузлами, а ділянки стебла між двома найближчими вузлами одного пагона — меживузлями.

Багато рослин, наприклад тополя і яблуня, мають пагони Двох типів. У таких рослин одні пагони — з довгими меживуз­лями і, відповідно, значно віддаленими один від одного вузла­ми. На цих пагонах розвиваються інші, з короткими меживузлями. Вузли на них розміщені на невеликих відстанях один від одного.

Кут між листком і розміщеним над ним меживузлям називається пазухою листка.

Па верхівці пагона звичайно є верхівкова брунька, а в пазухах листків — пазушні бруньки. Бруньки, які розвиваються на меживузлях, а також на листках і коренях, називають додатковими.

Розвиток пагона з бруньки зародка ви вже спостерігали, пророщуючи насіння. А як розвивається пагін з бруньки на стеблі?

Якщо розглянемо пагони тополі або яблуні, які розвинулися протягом останнього року, то в кожного з них побачимо бруньку на верхівці й пазушні бруньки, які сидять у пазухах листків. Якщо листя вже опало, то пазушні бруньки розміщуються кожна над листковим рубцем, який добре помітний після опадання листка.

Розміщення пазушних бруньок повторює розміщення листків на стеблі. На гілках тополі і яблуні бруньки сидять на вузлах поодинці. Таке розміщення також називають черговим. Чергове розміщення бруньок, як і листків, мають вишня, береза, черемха, ліщина та багато інших рослин.

А на пагонах бузку, бузини, жасмину, жимолості й кімнат­ної рослини фуксії, для яких характерне супротивне листорозміщення, бруньки також розміщені по дві, одна проти одної, тобто супротивно.

Розглянемо будову бруньки . Зовні брунька покрита цуп­кими шкірястими бруньковими лусками, які захищають її від несприятливих впливів.

Розріжемо одну з бруньок уздовж і розглянемо її будову за допомогою лупи. У центральній частині бруньки добре помітне зачаткове стебло, а на ньому — дуже дрібні зачаткові листки. У пазухах цих листків є зачаткові бруньки; вони такі дрібні, що ледь помітні навіть у лупу. Отже, брунька — це зачатковий пагін.

Якщо розрізати кілька бруньок, то можна побачити, що все­редині одних на зачатковому стеблі розміщені тільки зачаткові листки. Такі бруньки називають вегетативними. Всередині інших бруньок є зачаткові бутони. Це генеративні (квіткові) бруньки. Генеративні бруньки зовнішнім виглядом, як правило, відрізняються від вегетативних. Вони більші за вегетативні й округліші.

За розміщенням бруньок на пагонах, за формою бруньок, їх величиною, забарвленням, опушенням і за деякими іншими ознаками, характерними для різних рослин, можна навіть узимку визначити, яке дерево чи який кущ перед нами. Розпізнаючи дерева і кущі взимку, зверніть увагу на такі характерні для їхніх бруньок ознаки. Бруньки звичайно розміщуються безпо­середньо на стеблі. Виняток становить вільха. У вільхи вони сидять на особливих ніжках, і за цією ознакою, а також за сереж­ками і маленькими шишечками вільху легко відрізнити від інших дерев.

Тополю пізнають за її клейкими смолистими загостреними бруньками, які мають своєрідний приємний запах. Брунька верби покрита тільки однією лускою, що нагадує ковпачок. У жостера взагалі немає брунькових лусочок. Довгасті великі бруньки горобини опушені й тому добре відрізняються від бруньок інших дерев.

Бруньки черемхи й чорної смородини мають приємний запах. У супротивно розміщених бруньок бузини, навпаки, запах не­приємний. Понюхавши їх, ви відразу відрізните бузину від інших кущів.

Про значення зелених рослин у природі й житті людини

0

Автор: admin | Розділ: Листок | 27-07-2010

Вивченню складних явищ, які відбуваються в зелених росли­нах, присвятив своє життя російський учений Климент Аркадійович Тімірязєв. Він з’ясував важливу роль сонячного світла і хлорофілу в утворенні органічних речовин.

У своїй книжці «Життя рослин» К. А. Тімірязєв розповідає про це дуже просто й поетично:

«Колись, десь на землю впав промінь сонця, але він упав не на безплідний грунт, він упав на зелену билинку пшенично­го ростка, або, краще сказати, на хлорофілове зерно. Ударяючись об нього, він погас, перестав бути світлом, але не зник. Він тільки затратився на внутрішню роботу…»

Зелені рослини засвоюють сонячну енергію в процесі фото­синтезу. Живлячись, вони ростуть, цвітуть, у них достигають плоди і насіння. З органічних речовин збудоване тіло рослини, усі її клітини й органи. Органічні речовини відкладаються також у насінні, плодах, коренях і стеблах рослин.

Органічні речовини, які утворюються в рослині, використо-нуються для живлення всіх органів, а також для побудови нових клітин рослини. Тварини і людина споживають готові органіч­ні речовині. Без зелених рослин на Землі не було б їжі, потрібної для життя всіх живих істот.

Але цим не обмежується значення зелених рослин. Вони збагачують атмосферу киснем, потрібним для дихання живих організмів, і вбирають з повітря вуглекислий газ. Поки на Землі достатньо зелених рослин, запаси кисню в атмосфері не вичер­паються.

Ліси, луки, степи та інші угруповання рослин є місцями життя інарин. Тварини знаходять тут їжу, сховище, умови для роз­множення. Кожному з рослинних угруповань відповідає і певне угруповання тварин.

Велике значення мають зелені рослини і в житті людини. Рослини збагачують атмосферу киснем, є джерелом палива, бу­дівельних матеріалів і сировини для промисловості. Вони є їжею для людини, а також для тварин.

Як сировину і паливо людина використовує не тільки росли­ни, які оточують її тепер, а й залишки рослин, що існували тисячі, сотні тисяч і мільйонів років тому. Кам’яне вугілля і торф можуть бути прикладом цього.

Рослини озеленюють наші міста і селища, захищають повітря від забруднення. Сади, парки, сквери, ліси, які оточують зеленим поясом великі міста, необхідні людині. Рослини виділяють кисень, вбирають вуглекислий газ, затримують дрібні частинки пилу та інші шкідливі домішки, які можуть потрапити разом з повітрям у наші легені під час дихання, зволожують повітря, приглушують шум на міських вулицях, протистоять великим вітрам і пиловим бурям. Тому людина насаджує рослини у містах і населених пунктах. Озеленювачі прагнуть створювати в містах багатоярусні насадження з дерев, кущів, трав. У таких наса­женнях поселяються тварини — комахи, птахи, дрібні ссавці. Тут вони знаходять корм і сховище.

Рослинний світ нашої Батьківщини надзвичайно різноманіт­ті. Але нині рослини, як і інші живі організми Землі, зазна­ть різних шкідливих впливів, особливо в містах та на їхніх колицях. Внаслідок цього з’являється загроза для життя рос­ини. Особливу небезпеку становить забруднення води, повітря, грунту шкідливими речовинами. Наприклад, гази, що їх вики­ди ють в атмосферу промислові підприємства і транспорт, спри­чиняють захворювання і загибель рослин: листки втрачають зе­мне забарвлення й опадають, багато які рослини зникають зовсім. Спеціалісти шукають шляхи оздоровлення навколишнього середовища: встановлюють фільтри на промислових підприємствах, знешкоджують дію вихлопних газів транспорту тощо.

На жаль, не всі люди розуміють значення зелених насаджень і дикорослих рослин. Вони витоптують траву, рвуть дикорослі рослини, ламають дерева і кущі, забуваючи про те, що знищити рослину легко, а виростити її — справа довгих років.

Багато школярів недбало поводяться з підручниками, рвуть їх, забруднюють, не дбаючи про те, щоб за цими книжками наступного року могли вчитися їхні молодші товариші. А папір для підручників роблять з деревини. Щоб виготовити 60 кг паперу,  доводиться зрубати доросле дерево. Ось чому берегти папір і збирати макулатуру — означає берегти ліси.

Треба берегти й охороняти зелені рослини в природі й у штучних насадженнях, а також допомагати дорослим в озелененні міст і сіл та доглядати за лісовими насадженнями найближчого лісництва.

Перед людством нині стоїть проблема зберегти всі існуючі види рослин і тварин. У цьому велику допомогу повинні подати нашій країні школярі.

Листопад

0

Автор: admin | Розділ: Листок | 27-07-2010

Осіння пора жовтого листя і листопаду — справді гарний час. Чому ж листки втрачають своє зелене забарвлення перед листопадом і набувають багряних та золотисто-жовтих тонів?

Восени листки поступово жовкнуть і червоніють тому, що руйнується хлорофіл; оранжеві й жовті барвники (пігменти) у хлоропластах листків при цьому зберігаються й стають помітними.

Червоне забарвлення листків зумовлюється також пігмента­ми, що містяться в клітинному соку рослин.

Під осінь у клітинах листків нагромаджуються непотрібні рослинам, а іноді й шкідливі для них речовини. Починається лис­топад. Разом з опадаючим листям з рослин видаляються й шкід­ливі речовини.

Листопад — це також пристосування рослин до меншого випа­ровування води восени і взимку. Зимою корені рослин не можуть вбирати з грунту холодну воду. Якби наші дерева й кущі не ски­дали листя, вони загинули б від нестачі вологи. Але в деяких наших квіткових рослин листки зберігаються всю зиму. Це вічно­зелені брусниця, верес, журавлина та інші рослини. Дрібні цупкі листки цих рослин, які мало випаровують води, зберігаються під снігом. Зимують із зеленими листками і багато трав, наприк­лад суниці, конюшина тощо.

Називаючи деякі рослини вічнозеленими, треба пам’ятати, що листки цих рослин не вічні. Вони живуть кілька років і по­ступово опадають. Але на нових пагонах цих рослин виростають нові листки.

Видозміни листків

3

Автор: admin | Розділ: Листок | 27-07-2010

У кімнатах часто вирощують філодендрон, бегонію рекс і фі­кус. Звідки вони, ці рослини? Де їхня батьківщина? Які умови життя наклали відбиток на їхній зовнішній вигляд?

Великі листки фікуса, бегонії й особливо філодендрона ви­паровують багато вологи. Батьківщина цих рослин — вологі тропічні ліси, де волога в надлишку.

За зовнішнім виглядом можна розпізнати й рослини посуш­ливих місць. Листки цих рослин невеликі. Іноді їх, як у кактусів, замінюють колючки.

Листки багатьох рослин сухих місць мають пристосування, які зменшують випаровування вологи. Це густе опушення, вос­ковий наліт, відносно невелика кількість продихів та інші оз­наки.

У деяких рослин листки м’ясисті й соковиті, як, наприклад, в алое, агави. У таких м’ясистих листках запасається вода.

Листки можуть бути видозмінені й тому, що виконують якусь іншу, не властиву типовим листкам роль. Наприклад, у барбарису деякі листки перетворилися в колючки, які не тільки випа­ровують менше вологи, ніж типові листки, а й захищають рос­лини від поїдання тваринами.

У гороху верхні частини листків перетворені у вусики, зав­дяки яким рослина підтримується у вертикальному положенні. Цікаві листки комахоїдних рослин. На торфових болотах росте невелика рослина росичка. Листкові пластинки росички покриті волосками, що виділяють клейку рідину . Блискучі, як роса, клейкі краплинки приваблюють комах. Сідаючи на лис­ток, комаха застряє в клейкій рідині. Спочатку волоски, а потім і пластинки листка загинаються й обхоплюють жертву. Коли плас­тинка і волоски листка знову розгорнуться, від комахи лишаєть­ся хітиновий панцир. Усі живі тканини комахи листок рослини перетравлює і вбирає.

Випаровування води рослинами

0

Автор: admin | Розділ: Листок | 27-07-2010

Нахиліть гілку з листками і, не відрізуючи її від рослини, помістіть у скляну колбу, а після цього шийку колби закрийте ватою.

Через якийсь час колба покриється краплинками води. Звід­ки ж узялась у колбі вода? її випарували листки. Можна навіть визначити, скільки води випаровує рослина. Зріжте гілку з лист­ками в якої-небудь рослини і поставте в пляшку з водою. На поверхню води в пляшку налийте трохи олії. Вона покриє воду і не дасть їй випаровуватися з поверхні через шийку пляшки. Потім пляшку з водою поставте на шальку терезів і зрівноважте шальки гирями. Вже через добу води в пляшці стане менше. Шалька терезів, на якій стоїть пляшка, підніметься. Щоб знову зрівно­важити шальки терезів, доведеться на підняту шальку покласти кілька гир. їх маса покаже, скільки грамів води випарували за добу листки зрізаної гілки.

Вода випаровується з поверхні листка. Всередині листка во­дяна пара по міжклітинниках проходить до продихів і випа­ровується в основному через них. Особливо багато води випаро­вують молоді листки.

Різні рослини випаровують неоднакові кількості води. Так, кукурудза за добу випаровує 800 г води, тобто трохи менше за літр, капуста — 1 л, а береза — понад 60 л. Правда, за різних умов навіть та сама рослина випаровує різні кількості води. Наприклад, у тіні води випаровується менше, ніж при сонячному освітленні; при великому сухому вітрі випаровування відбуває­ться швидше, ніж у тиху погоду.

Випаровування залежить від навколишніх умов і стану проди­хів. Якщо рослини достатньо забезпечені водою, продихи відкриті вдень і вночі. У деяких рослин продихи відкриті тільки вдень, а на ніч закриваються. Коли води не вистачає, продихи таких рослин закриваються навіть удень, і виділення водяної пари з листків у повітря припиняється. Якщо ж настають сприятливі умови, продихи знову відкриваються.

Випаровування має надзвичайно велике значення в житті рос­лин. Без сонячного світла в рослині не може утворитися цукор. Ллє яскраво освітлені сонцем листки дуже нагріваються. Коли иииаровується вода, листки охолоджуються і рослина не перегрі­вається.

Випаровування води сприяє руху води в рослині. Разом з водою в рослині рухаються мінеральні речовини.

Чим більші листки рослин, чим більша їхня поверхня, тим більше випаровується вологи. Випаровування води листками сприяє надходженню її через корені по стеблу в листки. Підні­маються вода в листки й силою кореневого тиску.

Процес випаровування води листками рослин відрізняється під простого випаровування з якоїсь поверхні. У рослин цей про­цес регулюється відкриванням і закриванням продихів.

Дихання листка

1

Автор: admin | Розділ: Листок | 27-07-2010

Органічні речовини з неорганічних зелена рослина утворює тільки на світлі. Ці речовини використовуються рослинами для живлення. Але рослини не тільки живляться. Вони дихають, як усі живі істоти. Дихання відбувається безперервно вдень і вночі. Дихають усі органи рослини. Рослини дихають киснем, а виді­ляють вуглекислий газ, як тварини і людина.

Переконатися в тому, що рослина дихає, дає змогу дослід. Візьміть гілочку якої-небудь рослини, на якій не менше 10— 12 листків. Замість гілочки можна взяти кілька листків пеларго­нії або примули з довгими черешками. Гілочку або листки постав­те в склянку з водою. Склянку встановіть на тарілці, поряд з якою поставте склянку з прозорою вапняною водою. Потім усе це на­крийте скляним ковпаком або великою скляною банкою і по­містіть у темну шафу. У темряві рослини, як ви вже знаєте, не можуть виділяти кисень. У темній шафі листки рослин тільки дихатимуть, а отже, вбиратимуть кисень і виділятимуть вугле­кислий газ. Від вуглекислого газу, який виділяють листки, нали­та в склянку вапняна вода стане каламутною. Дихання листків не припиняється й на світлі, бо рослини, як тварини і людина, дихають протягом усієї доби.

Отже, на світлі в рослині відбуваються два протилежних про­цеси. Один процес — фотосцнтез, другий — дихання. Під час фотосинтезу утворюються органічні речовини з неорганічних і вбирається енергія сонячного світла. Під час дихання в рослині витрачаються органічні речовини, а енергія, потрібна для життє­діяльності, вивільняється. На світлі в процесі фотосинтезу рослини вбирають вуглекислий газ і виділяють кисень. Разом з вуглекис­лим газом вони на світлі вбирають з повітря і кисень, потрібний для дихання, але в значно менших кількостях, ніж виділяють під час утворення цукру. Вуглекислого газу в процесі фотосинтезу рослини вбирають значно більше, ніж видихають. Декоративні рослини в кімнаті при доброму освітленні виділяють удень значно більше кисню, ніж вбирають його в темряві вночі.

Дихання відбувається безперервно, в усіх тканинах і кліти­нах живої рослини. Коли припиняється дихання, рослина, так само як і тварина, гине.

Вирощування рослин у парниках і теплицях

0

Автор: admin | Розділ: Листок | 27-07-2010

Надворі мороз, та ось ви відчиняєте двері в оранжерею, і перед вами по-літньому квітучий сад.

Оранжерей і подібних до них теплиць у нашій країні багато. Оранжереї і теплиці — це добре освітлювані, зі скляними дахами і стінами приміщення, у яких цілий рік можна вирощувати рослини та їхню розсаду.

В оранжереях вирощують переважно вічнозелені й листо­падні квітучі декоративні рослини, а в теплицях — овочеві куль­тури (огірки, помідори та ін.)

Теплиці обігріваються гарячою водою або парою, іноді їх опалюють дровами або кам’яним вугіллям. Узимку сонячне освітлення в теплицях доповнюють електричним.

Вирощуючи рослини в теплицях і парниках, можна не тільки регулювати освітлення рослин, а й збільшувати вміст вуглекислого газу в повітрі, оскільки це поліпшує ріст і підвищує вро­жайність рослин. Чим більше органічних речовин утворює рос­лина, тим краще ростимуть її корені, стебла, листки, плоди, насіння; отже, тим вищий буде врожай.

Вирощуючи рослини в теплицях, можна протягом цілого року забезпечувати населення свіжими овочами.

Крім теплиць і оранжерей, в овочівницьких колгоспах, рад­госпах і квітницьких господарствах, де вирощують квітково-декоративні рослини, завжди є парники.

Парники — це найчастіше викопані в землі траншеї, засипані товстим шаром гною, сміття або іншого матеріалу, який, пере­гниваючи, виділяє багато тепла.

Поверх матеріалу, що обігріває парники, насипають шар грунту, в якому вирощують ранні овочі або розсаду. Щоб зберегти в парниках тепло, їх накривають зверху заскленими ра­мами або прозорою плівкою.

У парниках звичайно вирощують ранні овочі, розсаду помі­дорів, капусти, перцю, баклажанів та інших рослин.

Вбирання листками на світлі вуглекислого газу і виділення кисню

0

Автор: admin | Розділ: Листок | 27-07-2010

Крохмаль у листках зелених рослин утворюється тільки на світлі. З яких речовин утворюється цукор і з нього — крохмаль? Щоб відповісти на це запитання, проведемо такий дослід. Поміс­тимо примулу, що росте в горщику, на кусок скла, прикриємо скляним ковпаком і поставимо на світло. Краї ковпака змажемо вазеліном. Поряд з примулою під ковпак поставимо склянку з розчином їдкого лугу.

Незабаром під ковпаком вуглекислого газу не лишиться: його вбере їдкий луг. Повітря, в якому є вуглекислий газ, проникнути під ковпак не може, бо краї його змазані вазеліном і щільно притиснуті до скла.

Через дві доби знімемо ковпак з рослини, зріжемо один листок і перевіримо, чи утворився в його клітинах крохмаль. Після обробки йодом листок не посиніє. Значить, крохмалю в ньому немає. Отже, крохмаль утворюється в листках тільки тоді, коли и повітрі, яке оточує рослину, міститься вуглекислий газ.

Органічна речовина — цукор — утворюється в зелених части­нах рослини, у першу чергу в листках, тільки на світлі. Він з’являється в хлоропластах, тобто в пластидах з хлорофілом, якщо и повітрі, що оточує зелені рослини, є вуглекислий газ. Для утворення цукру потрібні вуглекислий газ, що надходить через продихи, і вода, яку вбирають корені з грунту; потім цукор перетворюється на крохмаль.

Проведемо ще один дослід. У велику скляну банку опустимо склянку з водою, у яку поставлено гілочки з зеленими листка­ми якоїсь рослини. Склянку з гілочками можна замінити невеликою кімнатною рослиною в горщику. Банку щільно закриє­мо пробкою з уставленою в неї скляною трубкою. Через скляну трубку наповнимо банку вуглекислим газом. Трубку також за­криємо пробкою. Вуглекислий газ опуститься на дно банки, ви­тіснивши легше повітря. Щоб переконатися в цьому, відкриємо панку й швидко опустимо в неї запалену скалку. Вуглекислий газ не підтримує горіння. Якщо скалка погасне, дослід можна проводити. Знову щільно закриємо банку і виставимо її на яскра­ве світло.

Через добу відкриємо банку й знову опустимо в неї запалену скалку. Скалка не гасне, як раніше, а продовжує яскраво горіти. Значить, вуглекислого газу в банці не стало, а з’явився якийсь інший газ, що підтримує горіння. Підтримує горіння тільки кисень. Зелені рослини увібрали вуглекислий газ і виділили кисень.

Якщо банку з зеленою рослиною поставити не на світло, а в темну шафу, опущена в неї запалена скалка погасне, як і раніше. Це підтверджує, що зелені листки вбирають вуглекислий газ і ви­діляють кисень тільки на світлі. Цукор у темряві не утворює­ться, тому й вуглекислого газу в темряві рослина не вбирає.

Отже, зелена рослина сама утворює органічні речовини (в першу чергу цукор) з неорганічних (вуглекислого газу і во­ди), виділяючи при цьому кисень і використовуючи енергію сонячних променів. Тобто зелена рослина сама забезпечує собі живлення і не потребує надходження органічних речовин з навколишнього середовища.

Як же крохмаль з листків потрапляє у насіння, якщо він у воді не розчиняється? Під дією особливих речовин крохмаль знову перетворюється в цукор і відтікає з листків в інші органи. Там цукор може знову перетворитися на крохмаль.

Утворення крохмалю в листках на світлі

0

Автор: admin | Розділ: Листок | 27-07-2010

Ви знаєте, що в насінні є запас органічних речовин — крохмаль, жир, білок,— якими живиться зародок під час розвитку. Звідки беруться ці речовини?

Відповісти на це запитання допоможе дослід. Візьмемо якусь кімнатну рослину, наприклад примулу або пеларгонію, і поста­вимо її в темну шафу. Через кілька діб виймемо рослину з шафи. В обох боків одного з листків прикріпимо по клаптику чорного паперу. У тому клаптику, який покладемо на листок зверху, попередньо виріжемо яку-небудь фігуру або слово, наприклад крохмаль. Потім поставимо рослину на сонячне світло або під електричну лампочку. Через 8—10 годин листок зріжемо. Зніме­мо папір. Опустимо листок хвилини на дві в киплячу воду, а по­тім — на кілька хвилин у гарячий спирт. Коли спирт забарвиться В зелений колір, а листок знебарвиться, промиємо його водою, розправимо на тарілці і обіллємо слабким розчином йоду. На знебарвленому листку з’являться сині букви. Відомо, що крох­маль синіє від йоду. Букви з’являться в тій частині листка, на яку надало світло. Отже, в освітленій частині листка утворився крохмаль.

Дослідження показали, що в листках на світлі спочатку ут­ворюється цукор, який потім перетворюється в крохмаль.

Нерозчинний у воді крохмаль під впливом особливих речо­вин знову перетворюється в цукор. Розчин цукру відтікає з листків в інші органи рослини. На початку досліду ми поставили рослину в темне місце, щоб відбувся цей процес, і весь крохмаль з листків перейшов в інші органи.

Але чи в усіх клітинах листка утворюється крохмаль? Щоб відповісти на це запитання, поставимо дослід з кімнатною рослиною строкатолистою пеларгонією. Свою назву ця рослина дістала через білі безхлорофільні ділянки на пластинці листка, понад краєм листкової пластинки в неї проходить біла обля­мівка. Поставимо цю рослину на яскраве сонячне або електричне світло. Через кілька годин зріжемо один з листків. Знебарвимо його, так само, як у першому досліді, промиємо у воді й на 2 — З хвилини покладемо в слабкий розчин йоду. У розчині йоду листок забарвиться в синій колір не весь. Біла смужка понад краєм листка не забарвиться. Посиніє тільки частина листка, яка була зеленою.

Чому в зеленій частині листка виявлено крохмаль, а в білій смужці — ні? У клітинах зеленої частини листка є хлоропласти, які містять хлорофіл. У них утворюється цукор, а потім крох­маль. А в пластидах клітин білої смужки листка пеларгонії строкатолистої немає хлорофілу. Тому тут крохмалю не виявле­но. Отже, цукор утворюється тільки в хлоропластах листків і тільки на світлі. Цей процес називають фотосинтезом. Цукор по­тім перетворюється в крохмаль.