Ріст кореня

0

Автор: admin | Розділ: Корінь | 26-07-2010

Ви знаєте, що, коли проростає насіння, першим з насінної шкірки з’являється корінець зародка. Спочатку він ледь помітний, а незабаром витягується і стає великим. Чому це відбувається?

Корінець зародка і корінь дорослої рослини, як і всі інші Органи, мають клітинну будову. Клітини зародкового корінця вби­рають розчини поживних речовин насінини, ростуть і діляться.

Якщо на корінець проростка гороху нанести тушшю поперечні рисочки на відстані 2 мм одну від одної і помістити проросток у пляшку з налитою на дно водою, через добу відстані між мітками поблизу кінчика кореня збільшаться. Це відбувається тому, що тут міститься ділянка, де молоді клітини діляться і ростуть. Внаслідок поділу цих клітин утворюються нові — дочірні — клітини. Дочірні клітини в свою чергу діляться і ростуть. Так маленький корінець поступово перетворюється у великий корінь. Корінь росте верхівкою. Переконатися в цьому неважко. Якщо відірвати або відрізати кінчик кореня — його верхівку, ріст кореня в довжину припиниться. У кореня з відірваним кінчиком утворюється багато бічних коренів. Кожний з бічних коренів також росте верхівкою. Цю властивість кореня викорис­товують у вирощуванні розсади капусти, помідорів, айстр та інших культурних рослин, що мають стрижневу кореневу сис­тему. Прищипування головного кореня в рослин під час пере­саджування припиняє його ріст у довжину й спричиняє ріст бічних і додаткових коренів, коренева система стає потужні­шою. Прищипують корінь під час пікірування.

Пікірування — це відщипування кінчика кореня і розсаджу­вання молодих рослин за допомогою загостреного кілочка, що нагадує піку. Від назви кілочка — піка, пікетка — цей процес і дістав назву — пікірування. Пікірування розсади зумовлює ріст бічних і додаткових коренів та їх розростання у верхньому, найбільш родючому шарі грунту.

Розростаються кореневі системи і в ширину. Так, у кукурудзи коренева система розростається в боки від стебла майже на 2 м, а в городньої цибулі — на 60—70 см.

Особливо розростаються корені дерев. Наприклад, у дорослої яблуні вони ростуть у боки на 15 м від стовбура рослини, а в глибину — до 3—4 м. Основна маса коренів розвивається на гли­бині 15 —18 см від поверхні грунту. Тому не можна вирощувати овочі, польові або якісь інші культури під кронами плодових дерев. Загальна довжина всіх коренів однієї рослини дуже вели­ка. Завдяки розростанню кореневих систем рослини дістають більше поживних речовин з грунту.

Кореневі системи різних рослин розростаються в грунті не­однаково. В одних вони заходять далеко вглиб, в інших розгалу­жуються вшир на невеликій глибині

Стрижневі й мичкуваті кореневі системи

0

Автор: admin | Розділ: Корінь | 26-07-2010

Корені закріплюють рослину в грунті й міцно утримують її протягом усього життя. Через корені рослини дістають з грунту мінеральні речовини, в тому числі й воду.

Розвиваючись з маленького корінця зародка, корінь дерева розгалужується, глибоко проникає в грунт, досягає великих роз­мірів і утримує дуже важкий стовбур і гілки з листям. Щоб уяви­ти, наскільки міцні корені дерев, розкрийте під час сильного віт­ру парасольку й спробуйте утримати її. Стовбур дерева з усіма гінкими і листям можна порівняти з гігантською парасолею. Ураганний вітер може вирвати дерево з землі або зламати стов­пу р. Але це трапляється нечасто.

Звичайно, не в усіх рослин таке міцне коріння, як у великих дерев. В однорічних трав’янистих рослин корені переважно не­мічні кі й неглибоко проникають у грунт. Ознайомимося з ко­ренями різних рослин. Усі корені рослини утворюють її коре­неву систему.

Порівняйте викопані з коренями однодольні і дводольні рослини, наприклад пшеницю і кульбабу.

Кульбаба має добре помітний головний корінь, який розвивається з зародкового корінця. Від головного кореня відходять невеликі бічні корені. Головний корінь схожий на стрижень. Тому в рослин з добре розвинутим головним коренем кореневу систему навивають стрижнево.

У пшениці багато коренів, майже всі вони однакової довжини і товщини й ростуть пучком. Ці корені відростають від стебла, їх називають додатковими. Головний корінь серед додаткових коренів пшениці нічим не виділяється. Якщо головний корінь не розвивається або не відрізняється від численних додаткових коринів, кореневу систему називають мичкуватою.

Багато дводольних рослин мають стрижневі кореневі систе­ми Добре помітний головний корінь у щавлю, квасолі, соняшни­ки, конюшини, моркви та в багатьох інших рослин.

Звичайно стрижневу кореневу систему добре видно тільки в молодих дводольних рослин, які виросли з насіння. У багато­річних рослин (жовтець, суниці, подорожник та ін.) часто голов­ний корінь відмирає, а від стебла відростають додаткові корені.

Мичкувату кореневу систему здебільшого мають однодольні рослини — усі хлібні злаки, цибуля, часник та ін. Коли роз­вивається мичкувата коренева система, головний корінь росте недовго і стає непомітним серед безлічі додаткових коренів, які відростають пучком від підземної частини стебла.

Отже, у рослин корені бувають різні. По-перше, корінь може розвиватися з зародкового корінця. Це головний корінь. По-друге, корені можуть відростати від стебел. Це додаткові корені. По-третє, корені можуть розвиватися на головному і на додаткових коренях. Це бічні корені. Додаткові корені можуть відростати не тільки на підземній, а й на надземній частині стебла, а також на листках.

Легко спостерігати розвиток додаткових коренів, якщо поста­вити у воду гілки тополі, верби або смородини. Додаткові корені добре розвиваються в капусти, картоплі, кукурудзи та деяких інших рослин, якщо підгорнути грунтом нижню частину стебел.

Час висівання і глибина загортання насіння

0

Автор: admin | Розділ: Насінина | 26-07-2010

Час висівання визначають, враховуючи умови, потрібні для проростання насіння.

Досліди, про які розказано в проростанні насіння, показали, що для пророс­тання насіння потрібні вода, повітря і тепло. Усе це буде, якщо насіння своєчасно висіяти. Рано навесні в грунті збирається багато дощової й талої води, але грунт ще не встиг прогрітися. Чи всіх рослин насіння можна висівати в холодний грунт? Вияв­ляється, ні. Рано навесні висівають насіння тільки холодостій­ких рослин (пшениці, льону, вівса, ячменю, гороху). Насіння цих рослин проростає при низькій температурі й великій кількості вологи.

Насіння рослин, більш вимогливих до тепла, доводиться висівати, коли грунт достатньо прогріється.

Проте з висіванням насіння теплолюбних рослин (кукурудза, квасоля, огірки, гарбузи, дині, помідори), запізнюватися також не можна. З кожним днем сонце пригріває все сильніше, і грунт дедалі більше висихає. Тому через запізнення з висіванням насіння цих рослин знижується врожай. Недарма кажуть, що «весняний день рік годує». Враховуючи це, насіння тепло­любних рослин треба висівати якомога швидше, як тільки грунт нагріється до 10—12 °С. Пізніше насіння потрапить у теплий, але сухий грунт і проростатиме повільно, що знизить урожай.

Можна посіяти насіння своєчасно, але загорнути його в грунт на недостатню глибину. Тоді воно висохне під гарячим промін­ним весняного сонця. А якщо насіння загорнути занадто глибоко в грунт, сходи будуть погані. На великій глибині проросткам не вистачає повітря; молодим пагонам важко пробитися на поверхню. Тому висівати насіння треба не тільки в певні строки, а й на певну глибину.

Глибина загортання насіння залежить від його розміру і влас­тивостей грунту. Чим крупніше насіння, тим глибше його висі­вають. У крупному насінні досить поживних речовин, і проростки не гинуть, пробиваючись з великої глибини протягом тривалого часу.

Практикою встановлено, що дрібне насіння ріпи, цибулі треба сіяти на глибину 1—2 см, а насіння середнього розміру, на­приклад редиски, огірків,— на глибину 2—4 см. Крупне насін­ня квасолі, гороху, бобів висівають на глибину 4—5 см. Якщо крупне насіння висіяти на меншу глибину, йому не вистачить вологи.

На глибину загортання насіння впливають і властивості грун­ту. У піщані грунти насіння висівають трохи глибше, ніж у глинисті. У верхніх шарах піщаного грунту дуже мало вологи. Тому насінню, висіяному в такий грунт неглибоко, не вистачати­ме вологи. Повітря в піщаному грунті проникає на більшу глибину, і волога краще зберігається в глибших шарах.

Глинистий грунт щільніший і важчий. Навіть зовсім близько під поверхні в ньому мало повітря, а вологи досить і в верхніх шарах. Через це на глинистому грунті не рекомендується висі­вши насіння надто глибоко.

Суворе додержання строків і правил проведення посівних робіт має велике значення для підвищення врожайності вирощуваних рослин.

Живлення і ріст проростків

0

Автор: admin | Розділ: Насінина | 26-07-2010

Покуштуйте спочатку непророслі, а потім пророслі зернівки ячменю, пшениці або жита. Ви переконаєтесь, що проросле насін­ин солодкувате. Чому? Під час проростання насіння крохмаль в ендоспермі під дією особливих речовин перетворюється в цукор, її кий розчиняється у воді й у вигляді розчину надходить до зародка.

Клітини корінця, стебельця і брунечки зародка, живлячись, діляться, ростуть і перетворюються в проросток.

Чому для висівання беруть добірне насіння?

Попробуйте відрізати сім’ядолі в проростків квасолі або го­роху. Ви переконаєтесь, що без сім’ядоль проросток не росте. Адже в сім’ядолях містяться поживні речовини, без яких про­росток не зможе жити. Якщо відрізати одну сім’ядолю, в про­ростка лишиться тільки половина всього запасу поживних речовин, і через недостатнє живлення він буде кволим і слабким.

Якщо видалити ендосперм з насіння однодольної або дво­дольної рослини, проросток також загине. Втративши ендосперм, піп лишиться без поживних речовин, які містяться в клітинах ендосперму.

На початку розвитку зародок живиться запасами речовин, які відкладені в клітинах ендосперму або самого зародка. Чим більший запас поживних речовин у насінині, тим сильніший проросток, що розвивається з неї. Проросток використовує за­пасні поживні речовини під час росту. Зернівка викопаного з грунту 3—4-тижневого проростка схожа на маленький порожній мішечок, бо всі поживні речовини з ендосперму вже використано. Тому для висівання треба брати добірне насіння.

Зародок росте і перетворюється в проросток внаслідок поділу і росту його клітин. Коли проростає насінина, спочатку з’являє­ться корінець. У своєму розвитку він випереджає інші органи зародка і швидко закріплюється в грунті. За коренями про­ростка можна визначити, однодольна чи дводольна рослина розвивається з насінини. У проростків однодольних рослин зви­чайно розвивається кілька коренів. Проростки дводольних рослин мають один корінь, який потім починає розгалужуватися.

Дихання насіння

0

Автор: admin | Розділ: Насінина | 23-07-2010

Людині й тваринам для дихання потрібен кисень. Кисень підтримує горіння. Запалена скалка добре горить, бо в повітрі є кисень. Але якщо в пляшку видихнути повітря й опустити в неї запалену скалку, то вона погасне. Це відбувається тому, що під час дихання виділяється вуглекислий газ, який не підтримує горіння.

Ви вже знаєте, що для проростання насіння потрібне повітря. А чи дихає насіння? Чи потрібен йому кисень для дихання? Який газ виділяється, коли дихає насіння? Щоб відповісти на ці запитання, поставимо дослід.

Візьмемо дві пляшки з безбарвного прозорого скла. В одну з них покладемо 30 сухих непророслих зернівок пшениці, вівса, насіння гороху або інших рослин, а в другу — таку саму кількість пророслого насіння тих самих рослин. Обидві пляшки щільно закоркуємо й поставимо темне тепле місце. Наступного дня перевіримо, чи змінився склад повітря в пляшках з насінням.

Опустимо в пляшку з сухим насінням тонку запалену свічку, прикріплену до дротини. Свічка продовжує горіти, бо в пляшці з сухим насінням повітря майже не змінилося: непроросле насіння дихає дуже слабо, і тому запас кисню в пляшці зберігся майже повністю.

Тепер відкриємо пляшку з пророслим насінням і опустимо — свічку до дна. Свічка погасне, бо насіння, проростаючи, використало для дихання кисень з повітря, що було в пляшці, і виділило багато вуглекислого газу.

Дослід показує, що насіння, проростаючи, вбирає кисень і виділяє вуглекислий газ, тобто дихає. Це природно, бо рослини — живі організми.

Насіння дихає вдень і вночі. У процесі дихання виділяється тепло. Якщо в банку з пророслим насінням, добре закриту з усіх боків ватою або повстю, опустити термометр, виявимо підвищення температури.

Тепло, яке виділяється під час дихання насіння, нагріває його. Особливо багато тепла виділяється від дихання, коли на¬сіння проростає. Сире проросле насіння дихає енергійніше, ніж сухе непроросле. Зсипане товстим шаром сире насіння проростає, швидко зігрівається. Зародки в такого насіння гинуть. Насіння втрачає схожість. Щоб запобігти цьому, насіння збирають тільки : сухим і зберігають у сухих, добре провітрюваних приміщеннях. Доступ повітря до насіння повинен бути постійний. Це необхідно для сухого насіння, хоч дихає воно слабше, ніж насіння, яке проростає. Такі умови для зберігання насіння створюються в сучасних зерносховищах (елеваторах).

Проростання насіння

1

Автор: admin | Розділ: Насінина | 23-07-2010

Прорости й дати початок новій рослині здатне тільки на­сіння з живим зародком. Зародок може загинути від ураження шкідливими комахами або цвілевими грибами, від пересихання під час зберігання та з інших причин. Іноді зародки в насінні гинуть і від надто довгого його зберігання. Насіння з загиблими зародками втрачає схожість, тобто не може проростати.

Перед проростанням насіння бубнявіє від води, що проникає в нього. Бубнявіє як схоже, так і несхоже насіння. Набубня­віле несхоже насіння загниває, а схоже — проростає. Наприклад, коли проростає насінина, квасолі, розривається шкірочка і з’являється молодий корінь, який розвивається із зародкового ко­рінця. Він швидко росте й закріплюється в грунті. Потім починає рости зародкове стебельце, яке виносить на поверхню грунту сім’ядолі й брунечку. З неї розвивається надземне стебло квасолі з листками. У гороху та деяких інших рослин сім’ядолі залишаються в грунті. Надземний пагін розвивається з брунечки за­родка.

Насіння довго може лежати в паперових пакетах, у мішках з тканини, у зерносховищах, не проростаючи. А коли насіння потрапить у грунт або коли його помістити в тарілку з вологою ганчірочкою чи промокальним папером, воно швидко набубнявіє й проросте. У цьому ви переконалися, спостерігаючи за проро­станням насіння. Які ж умови потрібні для розвитку за­родка?

Щоб відповісти на це запитання, поставте досліди.

Візьміть дві склянки або дві невеликі скляні банки. У кожну склянку помістіть однакову кількість крупного схожого насіння огірків, зернівок вівса, жита або пшениці. У першій склянці насіння залиште сухим, у другій — трохи змочіть, наливши на дно склянки небагато води. Обидві склянки накрийте склом і поставте в тепле місце. Через 3—4 дні в склянці, де була вода, насіння проросте. У банці без води насіння не зміниться.

Вода необхідна для проростання насіння, бо зародок може вбирати тільки розчинені поживні речовини. Для проростання насіння різних рослин потрібна неоднакова кількість води. На­приклад, насіння гороху вбирає води в 1,5 раза більше від своєї маси. Тому насіння гороху і деяких овочевих рослин перед висіванням намочують. Зернівкам кукурудзи потрібно води в 3 рази менше від їхньої маси, а зернівкам такого посухостій­кого злака, як просо,— чверть маси насіння, яке висівають.

Для проведення другого досліду знову візьмемо дві склянки. У кожну з них насиплемо трохи зернівок жита або пшениці. Першу склянку до країв наповнимо водою. В другу склянку наллємо води стільки, щоб лише змочити зернівки. Склянки накриємо склом і поставимо в тепле місце. Через 3—4 дні в склянці, де було трохи води, насіння проросте. У другій склян­ці, наповненій водою, насіння набубнявіє, але не проросте, а заги­не. Тут вода витіснила із склянки повітря, яке необхідне насінню для дихання.

Насінню різних рослин потрібна неоднакова кількість по­вітря. Насіння рису й тимофіївки проростає навіть під водою при дуже малій кількості повітря, розчиненого в ній. Насіння більшості квіткових рослин потребує багато повітря і під водою не проростає.

Тепер візьмемо дві склянки з насінням тих самих рослин, що й у першому досліді. На дно кожної склянки наллємо трохи води, щоб насіння могло прорости. Склянки накриємо склом. Одну склянку поставимо в тепле місце, другу — на холод, на­приклад у холодильник, у холодний погріб або закопаємо в сніг. Коли насіння, що в теплому місці, проросте, порівняємо йогоз насінням, виставленим на холод. Ми побачимо, що на холоді насіння не проросло.

Для проростання насіння тепло необхідне так само, як вода і повітря. Якщо насінню досить води і повітря, але не вистачає тепла, воно не проросте і кінець кінцем загине. Правда, насіння деяких рослин, наприклад жита, може проростати вже при одному градусі тепла. Насіння більшості рослин проростає тільки при температурі 10—15 °С і вище.

Отже, для проростання насіння потрібні вода, повітря і тепло.

Вміст води та інших мінеральних речовин у насінні

0

Автор: admin | Розділ: Насінина | 22-07-2010

Які речовини, крім органічних, є в насінні? Відповісти на це запитання допоможе простий дослід.

Покладіть у пробірку сухі зернівки пшениці або насіння іншої рослини й підігрійте їх на слабкому вогні. На стінках пробірки незабаром з’являться краплі води, бо вода, яка міститься в насінні, від нагрівання випаровується. Утворена пара, доторкаю­чись до холодних стінок пробірки, охолоджується й осідає на склі краплями води.

Продовжуйте нагрівати. Насіння обвуглиться, і в пробірці з’явиться димок. Це згоряють органічні речовини насіння: крохмаль, білок і жири. Після згоряння органічних речовин лишається зола. Вона складається з мінеральних речовин, які не згоряють.

Отже, до складу насіння входять органічні речовини, мінеральні речовини і вода. У насінні різних рослин містяться неодна­кові кількості води, органічних і мінеральних речовин.

У зернівках пшениці води в два рази більше, ніж у насінні соняшника. Органічних речовин у насінні соняшника більше, ніж у зернівках пшениці. Органічних речовин у насінні всіх рослин значно більше, ніж води й мінеральних речовин.

Запасні органічні речовини в насінні

0

Автор: admin | Розділ: Насінина | 22-07-2010

Які запасні поживні речовини є в клітинах ендосперму або зародка? Відомо, що з розмелених зерен пшениці виходить борошно. Це в основному подрібнений ендосперм. Візьмемо трохи пшеничного борошна, зробимо з нього тісто, загорнемо його в марлю і промиємо в склянці з водою. Вода стане каламутною від того, що з тіста вимивається якась речовина. Невдовзі на марлі лишиться тягуча клейка маса — клейковина, або рослин­ний білок.

Добавимо в склянку з каламутною водою 2—3 краплі розчину йоду. Вміст склянки забарвиться в синій колір. Відомо, що крохмаль синіє від дії на нього йодом. Отже, у воді є крохмаль. Забарвлений крохмаль поступово осяде на дно склянки.

Якщо нагріти до кипіння каламутну від промивання тіста воду, то в пробірці утвориться клейстер. Це також підтверджує, що в пшеничному борошні, крім клейковини, міститься крох­маль. У мікроскоп дрібні зернятка крохмалю добре видно в клітинах ендосперму пшениці.

У пшеничному борошні є також трохи жирую Але особливо багате на жир насіння соняшника, бавовнику та ряду інших рослин. Це легко виявити, роздавивши насінини цих рослин на чистому папері — на ньому з’являться жирні плями.

Білок, крохмаль і жири — це органічні речовини, що є в насінні всіх рослин. Але в різних рослин їх вміст неоднаковий. У зернівках пшениці багато крохмалю, значно менше білка і зовсім мало жиру. У насінні квасолі багато білка і менше крохма­лю. У насінні соняшника багато жиру.

Людина вирощує рослини заради органічних речовин. Щоб дістати борошно і крупи, в яких містяться крохмаль і білок, вирощують не тільки пшеницю, а й жито, ячмінь, кукурудзу, овес, просо, рис, гречку. Горох, боби, сою, квасолю, сочевицю висівають, щоб мати продукти, багаті на білок. Соняшник, бавов­ник, льон, коноплі, арахіс, сою та інші олійні культури виро­щують заради добування рослинних жирів.

Будова насіння однодольних рослин

0

Автор: admin | Розділ: Насінина | 22-07-2010

Насіння хлібних злаків (пшениці, жита, кукурудзи) має іншу будову. Розглянемо сухий однонасінний плід пшениці — зернівку. Довгаста зернівка пшениці зовні покрита золотисто-жов­тим шкірястим оплоднем, який так щільно зрісся з насінною шкіркою, що відокремити його неможливо.

Якщо розрізати зернівку пшениці вздовж, то на зрізі видно, що більшу частину зернівки становить борошнистий ендосперм, у клітинах якого містяться поживні речовини.

Зародок пшениці маленький, розглянути його можна тільки під лупою. Він має корінець, стебельце і брунечку. Але сім’ядоля в нього одна. Вона не має запасу поживних речовин, щільно прилягає до ендосперму й схожа на тонку пластинку. Коли насіння проростає, поживні речовини з клітин ендосперму надходять до зародка через сім’ядолю. Рослини, зародки яких мають одну сім’ядолю, називають однодольними.

Насіння інших однодольних рослин, наприклад цибулі, конвалії, також має ендосперм, але він оточує зародок, а не прилягає до нього з одного боку, як у пшениці та інших злаків.

Отже, насіння має насінну шкірку й зародок. У дводольних рослин зародок має дві сім’ядолі, а запасні поживні речовини звичайно містяться або в самому зародку, або в ендоспермі. Зародок однодольних має тільки одну сім’ядолю, а поживні речовини містяться, як правило, в ендоспермі.

Будова насіння дводольних рослин

0

Автор: admin | Розділ: Насінина | 22-07-2010

Ознайомлення з життям рослин почнемо з вивчення будови насіння та його проростання. У квасолі насіння крупне. Один з боків насінини опуклий, другий — увігнутий.

Зовні насінина покрита блискучою гладенькою насінною шкіркою. Вона захищає насінину від надмірного висихання і пошкоджень.

Шкірка може мати різне забарвлення. На ввігнутому боці насінини видно рубчик — слід від насінної ніжки, якою насінина з’єднувалася з оплоднем.

Якщо взяти набубнявілу в воді насінину квасолі й зняти з неї шкірку, під насінною шкіркою побачимо зародок. Він складається з двох сім’ядоль і розміщених між ними корінця, стебельця й брунечки.

Добре розглянути їх можна тільки крізь лупу. Крупні й товсті сім’ядолі мають запас поживних речовин.

Будова насіння гороху та інших бобових рослин така сама. Але, наприклад, у дикої редьки і грициків запас поживних речовин міститься не тільки в сім’ядолях, а й в інших частинах зародка: у корінці й стеблі нижче від сім’ядоль, а брунечка ще не розвинута.

Квіткові рослини, зародки яких мають дві сім’ядолі, нази­вають дводольними, наприклад: дуб, яблуня, морква, айстра, гар­буз, соняшник, жовтець, мак та інші рослини.

Проте не в усіх дводольних насіння має таку будову, як у квасолі або в, грициків. У жовтецю і фіалки триколірної невеликий зародок оточений ендоспермом — особливими клітинами, у яких міститься запас поживних речовин.

Тому насінна шкірка, яка також складається з клітин, покриває не зародок, а ендосперм.