Поділ і ріст клітин

0

Автор: admin | Розділ: Клітина | 22-07-2010

У деяких ділянках органів рослин клітини посилено діляться, завдяки чому кількість клітин збільшується.

Поділу клітини передує поділ її ядра. Перед поділом клітини ядро збільшується і в ньому стають добре помітними хромо­соми — тільця звичайно циліндричної форми.

За допомогою хромосом передаються спадкові ознаки від клі­тини до клітини.

Детальніше з процесом поділу клітини ви ознайомитесь під час вивчення загальноі\біології. Але запам’ятайте головне: поділ клітини починається з поділу ядра і кожне з ядер двох утворених клітин має таку саму кількість хромосом, як і ядро початкової клітини. Увесь вміст клітини (цитоплазма, пластиди) також рів­номірно розподіляється між двома новими клітинами.

Молоді клітини, на відміну від старих, не здатних ділитися, мають багато дрібних вакуоль. Ядро молодої клітини розмі­щене в центрі її. У старій клітині звичайно є одна велика вакуоля, а цитоплазма з ядром прилягає до клітинної оболонки.

У деяких ділянках органів рослин клітини діляться часто; молоді, недавно виниклі клітини збільшуються і знову діляться. Так в результаті поділу й росту клітин ростуть усі органи рос­лини.

Рух цитоплазми. Надходження речовин у клітину

0

Автор: admin | Розділ: Клітина | 22-07-2010

Якщо розглянути в мікроскоп листок водяної рослини елодеї, яку часто розводять в акваріумах, то в клітинах листка можна побачити рух цитоплазми. Цей рух постійний, але його важко виявити. Цитоплазма в кожній з клітин елодеї відтіснена вакуолею до оболонки. Зелені пластиди плавно переміщуються разом з цитоплазмою в одному напрямі вздовж клітинної оболонки. За їх переміщенням ми й робимо висновок про рух цитоплазми.

Рух цитоплазми добре видно і в клітинах волосків на тичин­кових нитках у традесканцій. Але в цьому випадку про рух цитоплазми робимо висновок за переміщенням не зелених плас­тид, а зернистих включень.

Рух цитоплазми сприяє переміщенню в клітинах поживних речовин і розчиненого в ній повітря.

Цитоплазма однієї живої клітини звичайно не ізольована від цитоплазми інших живих клітин, розміщених поряд. Нитки цитоплазми сполучають сусідні клітини, проходячи крізь клі­тинні оболонки.

Усі органи рослин складаються з клітин. Отже, рослина має клітинну будову, а кожна клітина — це мікроскопічно мала скла­дова частина рослини.

Клітини прилягають одна до одної і з’єднані особливою міжклітинною речовиною, яка міститься між оболонками сусід­ніх клітин. Якщо вся міжклітинна речовина руйнується, клітини роз’єднуються. Так буває в м’якоті розсипчастого яблука, у стиг­лих кавунах і помідорах. Варена картопля стає розсипчастою через те, що міжклітинна речовина під час варіння руйнується і клітини роз’єднуються.

Часто живі клітини всіх органів рослини під час росту трохи заокруглюються. При цьому їхні оболонки місцями відходять одна від одної: у цих ділянках міжклітинна речовина руйнується. Виникають міжклітинники, заповнені повітрям. Сітка міжклітинників сполучається з повітрям, що оточує рослину, через особ­ливі міжклітинники серед клітин на поверхні органів.

Кожна жива клітина дихає, живиться і протягом певного часу росте. Речовини, потрібні для живлення і дихання клітини, надходять до неї з інших клітин та з міжклітинників, а. вся рослина дістає їх з повітря і грунту. Крізь клітинну оболонку проходять у вигляді розчинів майже всі речовини, необхідні для життя клітини.

Будова рослинної клітини

1

Автор: admin | Розділ: Клітина | 21-07-2010

Ознайомтеся з будовою рослинної клітини, розглянувши в мікроскоп препарат шкірочки цибулі. Для цього з цибулини городньої цибулі зніміть зовнішні сухі луски. Потім від білої м’ясистої луски голкою відокремте маленький шматочок то­ненької прозорої шкірочки.

Піпеткою або скляною паличкою нанесіть на предметне скло одну-дві краплі чистої води й опустіть у воду шматочок знятої шкірочки. Щоб шкірочка лягла рівно, її треба обережно розпря­мити в краплі води кінчиком голки. У воду добавте краплю розчину йоду; закрийте шкірочку тонким накривним скельцем. Препарат готовий, його можна помістити на предметний столик мікроскопа й розглядати.

клітина

Під мікроскопом видно довгасті клітини шкірочки луски цибулі, які. щільно прилягають одна до одної. Кожна кліти­на має щільну прозору оболонку, у якій місцями є тонші ді­лянки — пори. Під оболонкою міститься жива безбарвна в’язка речовина — цитоплазма. Цитоплазма повільно рухається. Від сильного нагрівання і заморожування вона руйнується, і тоді клітина гине.

У цитоплазмі міститься невелике щільне тільце — ядро, в якому можна побачити ядерце. За допомогою електронних мікроскопів було встановлено, що ядро клітини має дуже складну будову.

Майже в усіх клітинах, особливо в старих, добре помітні порожнини — вакуолі. Вони заповнені клітинним соком. Клі­тинний сік — це вода з розчиненими в ній цукрами та іншими органічними і неорганічними речовинами. У клітинному соку можуть бути барвники, які надають синього, фіолетового, мали­нового забарвлення пелюсткам та іншим органам рослин. Клі­тинного соку часто буває так багато, що цитоплазма відтісняється до оболонки, а всю центральну частину клітини займає одна велика вакуоля. Клітинного соку багато в клітинах спілих плодів і соковитих, м’ясистих органів рослин. Розрізуючи спілий плід або іншу соковиту частину рослини, ми пошкоджуємо клітини, і з їхніх вакуоль витікає сік.

У цитоплазмі рослинної клітини є численні дрібні тільця — пластиди. При великому збільшенні пластиди добре видно. У клітинах різних органів рослин кількість їх неоднакова.

У квіткових рослин пластиди бувають зелені, жовті або оран­жеві й безбарвні. У клітинах шкірочки луски цибулі пластиди безбарвні. Від кольору пластид і від барвників, що містяться в клітинному соку, залежить забарвлення тих чи інших частин рослин. Зелені пластиди називають хлоропластами.

Забарвлення, форма і розміри клітин різних органів рослин дуже різноманітні.

Будова збільшувальних приладів

4

Автор: admin | Розділ: Клітина | 21-07-2010

Щоб краще зрозуміти, як живе рослина, треба ознайомитися з внутрішньою будовою її органів.

Розломіть рожевий недостиглий плід помідора, кавуна або яблуко з розсипчастою м’якоттю. М’якоть плодів складається з дуже дрібних крупинок. Це клітини. їх буде краще видно, якщо розглянути за допомогою збільшувальних приладів — крізь лупу або в мікроскоп.

Лупа — найпростіший збільшувальний прилад. Головна його частина — збільшувальне скло.

За допомогою лупи ми бачимо зображення предмета, збіль­шене в 2—2,5 рази. Лупа — це скло, опукле з двох боків і встав­лене в оправу. Щоб розглянути предмет, лупу беруть у руку і наближують її до предмета на таку відстань, при якій зобра­ження стає найбільш чітким.

Мікроскоп — це прилад, який збільшує зображення предмета в кілька сотень і навіть тисяч разів. Перші мікроскопи почали виготовляти в XVII столітті. Найбільш досконалими в той час були мікроскопи, сконструйовані голландцем Антоні ван Левенгуком. Його мікроскопи давали збільшення до 270 раз. Сучасні світлові мікроскопи збільшують зображення до 3600 раз. У XX столітті було винайдено електронний мікроскоп, який збільшує зображення в десятки й сотні тисяч разів.

Головна частина світлового мікроскопа, з яким ви працюєте в школі,— збільшувальні стекла, вставлені в трубку, або тубус («тубус» по-латинському означає трубка). У верхньому кінці тубуса міститься окуляр, який складається з оправи і двох збільшувальних стекол. Назва «окуляр» походить від латинського слова окулус, що означає «око». Розглядаючи предмет за допомогою мікроскопа, око наближують до окуляра.

На нижньому кінці тубуса міститься об’єктив, який складається з оправи і кількох збільшувальних стекол. Назва об’єк­тив походить від латинського слова об’єкт ум, що означає «предмет».

Тубус прикріплений до штатива. За допомогою гвинтів його можна піднімати й опускати. До штатива прикріплені також предметний столик, у центрі якого є отвір, і під ним дзеркало.

Користуючись мікроскопом, можна розглянути клітини всіх органів рослини. Щоб виготовити препарат, роблять гострою брит­вою тонкий зріз з будь-якого органа. Кладуть його в краплю води на чисте предметне скло і накривають тонким накривним скельцем. Якщо вода виступає за краї накривного скельця, її надлишок знімають фільтрувальним папером. Препарат готовий, його можна розглядати в мікроскоп.

Під час роботи з мікроскопом рекомендується додержувати таких правил. Мікроскоп поставити штативом до себе, на відстані 5—8 см від краю стола. Світло спрямовувати дзеркалом в отвір предметного столика.

Виготовити препарат, помістити його на предметний столик і закріпити там предметне скло двома затискачами.

Користуючись гвинтом, плавно опустити тубус так, щоб ниж­ній край об’єктива був на відстані 1—2 мм від препарату.

Дивлячись в окуляр, повільно піднімати тубус, поки не з’явить­ся чітке зображення предмета.

Осінні явища в житті рослин

0

Автор: admin | Розділ: Загальне ознайомлення з квітковими рослинами | 20-07-2010

Осінь — пора збирання врожаю. Восени в більшості рос­лин, у тому числі й багаторічних, достигають плоди і насіння. Листя багатьох дерев і кущів змінює забарвлення, а потім опадає: відбувається листопад. Дерева і кущі ніби змагаються одне з одним красою пурпурового і золотисто-жовтого листя. Але в деяких рослин листя залишається зеленим до заморозків, а після випадання снігу чорніє. Це, наприклад, бузок, вільха, деякі яблуні й молоді тополі. Тривалість листопаду в різних рослин неоднакова. Наприклад, у берези листопад триває близько двох місяців, а липа скидає листя за два тижні.

Такі трав’янисті рослини, як фіалка триколірна, грицики, тонконіг однорічний, та деякі інші продовжують цвісти до піз­ньої осені.

Певні явища в житті рослин (розпускання листків, цвітін­ня, плодоношення, листопад та інші) повторюються рік у рік. Сезонні періодичні явища в житті тварин і рослин вивчає галузь біології фенологія. Постійні фенологічні спостереження за рос­линами і тваринами свого краю допомагають ученим установити особливості розвитку живої природи і визначити строки прове­дення сільськогосподарських робіт. Ці спостереження треба вести регулярно і записувати їх у спеціальні зошити.

Різноманітність рослин

0

Автор: admin | Розділ: Загальне ознайомлення з квітковими рослинами | 20-07-2010

Рослини відрізняються одна від одної забарвленням і формою стебел, листків, квіток і плодів, тривалістю життя та іншими . особливостями.

Та як би не відрізнялися квіткові рослини, кожну з них мож­на віднести до однієї з трьох груп: дерев, кущів чи трав.

Дерева — це великі рослини з багаторічними дерев’янистими стеблами. Кожне дерево має стовбур, численні гілки дерев утво­рюють крону.

Усі ви знаєте березу, осику, липу, дуб, клен, ясен та інші дерева. Серед дерев є справжні велетні, наприклад евкаліпти, які досягають у висоту понад 100 м.

Кущі відрізняються від дерев тим, що стовбур у них почи­нає галузитися майже біля самої поверхні грунту і його важко розпізнати серед гілок. Через це кущі мають не один стовбур, як дерева, а кілька стовбурців, що виходять від спільної основи. Дуже поширені кущі: ліщина, бузок, жимолость, бузина, жостір, бруслина та інші.

Трави, або трав’янисті рослини, мають, як правило, зелені соковиті стебла, вони майже завжди нижчі від дерев і кущів. Але банан, наприклад, досягає у висоту 7 м, а деякі борщівники бувають вищі за людину. Є крихітні трав’янисті рослини. На поверхні водойм живе ряска: розмір кожної її рослини — кілька міліметрів.

З дикорослих трав’янистих рослин усім відомі дзвоники, ро­машки, волошки, кропива, лопух, кульбаба, а з культурних — пшениця, жито, соняшник, цукрові буряки, льон, бавовник та інші культури.

Дерева і кущі — багаторічні рослини. Наприклад, деякі дуби живуть понад тисячу років. Серед трав є як багаторічні, так і однорічні та дворічні. З багаторічних трав добре відомі конвалія, кульбаба, пирій, кропива. Надземні частини більшості таких трав’янистих рослин відмирають восени. Навесні вони розви­ваються заново, оскільки в грунті під снігом у цих рослин збе­рігаються корені та інші підземні органи з бруньками.

Однорічні рослини, такі, як лобода, левкой, редиска, просо, гречка, овес, навесні розвиваються з насіння, зацвітають, ут­ворюють плоди з насінням і після цього відмирають.

Дворічні трав’янисті рослини живуть майже два роки. У бу­ряка, редьки, капусти, моркви та деяких інших рослин першого року розвиваються звичайно тільки корені, стебла і листки. Наступного року розвиваються нові пагони; рослини зацвітають і дають плоди з насінням. Восени ці рослини відмирають.

Розповсюдження плодів і насіння

6

Автор: admin | Розділ: Загальне ознайомлення з квітковими рослинами | 20-07-2010

Плоди і насіння часто можуть опинятися далеко від рослин, на яких вони достигли. Це пояснюється тим, що плоди і насіння одних рослин пристосовані до розповсюдження вітром, інших — тваринами, людиною, водою, а насіння деяких рослин, наприк­лад жовтої акації й огірка-пирскача, розкидається достиглими плодами.

Насіння тополі, покрите білими пухнастими волосками, роз­повсюджується вітром на великі відстані. Вітром розносяться і плоди кульбаби, що мають парашутики.

Плід клена розпадається на дві частини, кожна з яких має крилоподібний виріст. Опадаючи, ці однонасінні половинки плодів швидко кружляють у повітрі, що сповільнює їх падіння на землю. Вітер може занести їх далеко від дерева, на якому вони достигли.

Деякі степові рослини до того, як достигнуть плоди, заси­хають; вітер відламує їх біля кореня, перекочує по землі з місця на місце, розсіюючи насіння. Такі рослини, що переносяться вітром, називають перекотиполем.

Водою розповсюджуються плоди і насіння. не тільки водя­них, а й деяких наземних рослин. Вільха часто росте на берегах річок. Плоди її, потрапляючи у воду, не тонуть, і течія відносить їх далеко від материнських рослин. Плоди кокосової пальми можуть переноситись морськими течіями з одного острова на інший.

Насіння і плоди багатьох рослин іноді мимовільно розпо­всюджують тварини і люди. Наприклад, кошики лопуха з до­стиглими плодами чіпляються за шерсть тварин і одяг людини й опиняються далеко від рослин, на яких достигли.

На канавах, біля ставків і річок росте бур’ян череда. її плоди — сім’янки з шипами — покриті загнутими зубчиками. Пробіжить собака заростями череди, пройде якась інша тварина або людина – маленькі шипуваті плоди причепляться до шерсті чи одягу так міцно, що й щіткою не відчистиш, доводиться вибирати їх руками.

Насіння рослин із соковитими плодами — горобини, бузини, брусниці, чорниці, черемхи, конвалії — розповсюджують твари­ни, переважно птахи. Вони поїдають ці плоди і, переміщуючись, разом з послідом викидають неушкоджене насіння з’їдених плодів.

Плоди і насіння деяких рослин прилипають або причіплю­ються до мішків чи тюків і потрапляють у вагони та трюми кораблів, в автомобілі й літаки. Під час розвантажування насіння падає на землю, проростає, і вирослі з нього рослини часто знаходять на нових територіях добрі умови для життя. Так, з Європи в Америку в свій час було завезено подорож­ник — звичайну рослину стежок і доріг. Корінні жителі Аме­рики — індіанці — називають подорожник «слідом білої лю­дини».

Розкидання насіння можна спостерігати в багатьох рослин. Наприклад, улітку жаркого сонячного дня біля кущів жовтої акації можна почути легке потріскування — це розтріскуються й розкидають насіння достиглі боби. Розкидають своє насіння також горох і квасоля. Тому плоди цих рослин збирають до їх повного висихання,— інакше вони викинуть насіння й урожай загине.

У Криму й на Кавказі на сухих схилах і морських узбе­режжях можна побачити бур’ян огірок-пирскач. Коли його на­сіння достигне, у плодах збирається слиз, який разом з насінням із силою викидається з плодів і прилипає до тварини або до лю­дини, що доторкнулася до стиглого плода. Здається, ніби огірок-пирскач стріляє своїм насінням.

Плоди

0

Автор: admin | Розділ: Загальне ознайомлення з квітковими рослинами | 20-07-2010

Улітку і восени на рослинах достигають різні формою й за­барвленням плоди. Вони утворюються із зав’язі. Розрослі й видо­змінені стінки зав’язі, що стала плодом, називаються оплоднем. Усередині плода міститься насіння.

плідРозрізняють соковиті й сухі плоди. У стиглих соковитих плодів в оплодні є соковита м’якоть.

Ягода — соковитий плід з м’якоттю, яка зовні покрита тонкою шкіркою. Усередині плода міститься дрібне насіння 6. Плоди смородини, журавлини, чорниці, картоплі, помідорів, виногра­ду — ягоди.

Кістянка — соковитий плід з тонкою шкіркою, соковитою м’якоттю і твердим внутрішнім шаром оплодня — кісточкою, всередині якої міститься одна насінина. Плоди кістянки мають вишня, слива, абрикос, черемха. Є й інші види соковитих плодів.

Стиглі сухі плоди соковитої м’якоті не мають.

Зернівка — сухий плід, у якого плівчастий оплодень зро­стається з насінною шкіркою, як у пшениці й кукурудзи.

Біб — сухий плід, який розкривається двома стулками. Коли біб достигає, стулки його підсихають і, скручуючись, викидають насіння. Такий плід у квасолі, гороху, бобів, акації.

Стручок, як і біб, має дві стулки, але насіння в стручку розміщується не на самих стулках, як у боба, а по краях пере­городки плода. Стручки характерні для свиріпи, капусти, ре­диски, ріпи, брукви, редьки, левкоя та деяких інших рослин.

Сім’янка — сухий плід, оплодень якого прилягає до насінини, але не зростається з нею. Такі плоди утворюються в соняш­ника.

Коробочки розвиваються в льону, бавовнику, маку, фіалки, тютюну, тюльпана. Численне насіння висипається крізь спеці­альні отвори або тріщини в стінці коробочки.

Органи рослини. Квітка

1

Автор: admin | Розділ: Загальне ознайомлення з квітковими рослинами | 20-07-2010

Розглянемо які-небудь рослини, що цвітуть восени, наприклад, братки садові або дикорослу форму цієї рослини – фіалку триколірну. Фіалка триколірна часто зустрічається на луках. Ця рослина, як і більшість інших, має корені, стебла й листки. Корінь, стебло і литок – основні органи рослини. Стебло з листками і бруньками називають пагоном. На стеблах можуть розвиватися квітки. На їх місці достигають плоди з насінням. Рослини, що цвітуть хоч раз протягом життя, називаються квітковими.

Одні й ті самі органи квіткових рослин можуть бути зовні дуже різноманітні. Наприклад, численні корені цибулі й часнику схожі на тонкі нитки, а в маку й кульбаби вони мають вигляд довгих стрижнів з відгалуженнями.

Стебла пшениці й кукурудзи ростуть прямо вгору. Зовсім інші стебла у гарбуза – вони стеляться по землі. А от у подорожника ніби зовсім немає стебла – таке воно коротке, листки, що ростуть на ньому, немов лежать на грунті. Стебла дерев – стовбури – добре розвинуті: вони високі й міцні. Цікаві стебла в деяких кактусів. Вони схожі на зелені м’ясисті циліндри або кулі з колючками замість листків. Ці рослини зберігають у стеблах запаси води.

Неоднакові будовою і квітки різних рослин. Квітка — це видозмінений пагін, на місці якого достигає плід з насінням або з однією насіниною і . Квіткові рослини розмножуються насінням.

Порівнюючи квітки різних рослин, можна виявити подібність у їхній будові. Розглянемо будову квітки редиски або пошире­ного бур’яну — редьки дикої. Квітка розвивається на квітко­ніжці, що розширюється в квітколоже; на ньому формуються всі інші частини квітки.

У квітці редьки дикої привертає увагу яскраво забарвлений віночок, що складається з чотирьох пелюсток. Нижче віночка розміщена чашечка з чотирьох зелених листочків — чашолистків. Віночок і чашечка утворюють оцвітину, що захищає внутрішні частини квітки від пошкоджень і може приваблювати комах-запилювачів.

Головні частини квітки — маточка і тичинки. Тичинка скла­дається з тонкої тичинкової нитки і пиляка, у якому утворює­ться пилок.

У маточці розрізняють широку нижню частину — зав’язь, вузький стовпчик і приймочку. Із зав’язі розвивається плід. У деяких рослин в утворенні плода беруть участь також інші частини квітки, наприклад, квітколоже 5.

З весни до пізньої осені в лісах, на полях, у садах і парках цвітуть рослини.

Ліщина і мати-й-мачуха (підбіл) цвітуть, коли ще місцями лежить сніг. Тільки-но протане сніг, у лісі розпускаються підсніжники. У садах зацвітають ніжні запашні нарциси і яскраві тюльпани, потім цвітуть черемха, трохи пізніше — первоцвіт, незабудка, братки садові, півники; нарешті, плодові дерева, бузок, півонії.

Настає літо, на зміну ранньоквітучим весняним рослинам приходять ромашки, волошки, дзвоники, пахучий горошок, гвоздики, левкої та багато інших рослин. Водночас зацвітають жито, пшениця та інші зернові культури.

З наближенням осені розпускаються айстри, рудбекія (зо­лота куля), жоржини.

Значення рослин у природі, народному господарстві й житті людини

0

Автор: admin | Розділ: Загальне ознайомлення з квітковими рослинами | 20-07-2010

Куди б ви не глянули, майже всюди побачити рослини або предмети, зроблені з них.

рослиниРізні рослини характерні для лук, лісів, степів. Рослини покривають значні ділянки безводних пустинь і грузьких боліт. Безліч рослин живе в морях і океанах, озерах, ставках і річках усіх країн світу. Навіть в Артиклі й Антарктиці є рослини: представників рослинного світу можна знайти там у теплу пору року. Велику кількість культурних рослин людина вирощує в оранжереях і в кімнатах.

Більшість рослин забарвлені в зелений колір, але деякі не мають його, наприклад петрів хрест, або вовчок.

Зелені рослини відіграють важливу роль у природі. Вони збагачують повітря киснем, необхідним для дихання практично всіх живих істот, і вбирають з нього вуглекислий газ. У лісах, на луках, на болотах і в пустинях живуть різноманітні представники тваринного світу. Рослини є їжею для рослиноїдних тварин, якими в свою чергу живляться хижаки.

Люди споживають рослини і продукти їх переробки, використовують рослини як сировину для різних галузей промисловості, для виготовлення ліків, як будівельний матеріал, паливо. З деревини роблять папір, штучний шовк.

Людина використовує різні частини рослин. Так, горох, квасолю, боби вирощують заради насіння. Яблуні, груші, сливи, вишні, огірки, помідори дають соковиті плоди. Моркву, ріпу, буряки, петрушку вирощують заради коренів. З листя капусти, салату, шпинату, щавлю готують овочеві страви. У льону й конопель використовують волокна стебел і насіння. Троянди, бузок, жасмин, айстри, левкої та багато інших рослин розводять заради їхніх гарних квіток.

Важко перелічити все, що дістає людина від зелених рослин. З плодів самої лише пшениці виготовляють хліб, різноманітні кондитерські вироби, макарони, крупи.

Але рослини цінні не тільки тим, що дають їжу і сировину. Вони прикрашають наше життя, приносять радість. Найскромніше житло стає затишнішим, якщо на підвіконні стоять кімнатні рослини, а за вікном зеленіють дерева, кущі, трави.

Багато цікавих явищ із життя рослин розкриється перед тим, хто не квапливо пройде лісом чи квітучою лукою, а уважно придивиться до навколишнього зеленого світу. Ще більше дізнається той, хто вивчить ботаніку.

Ботаніка – наука про рослини. Назва цієї науки походить від грецького слова ботане, що означає зелень, трава, рослина. Ботаніка вивчає життя рослин, їхню внутрішню і зовнішню будову, розповсюдження рослин на поверхні земної кулі, взаємозв’язок рослин з навколишньою природою і між собою.

Вивчаючи ботаніку, ми пізнаємо закони життя рослин. Ботаніку треба знати для того, щоб правильно використовувати рослинний світ, якнайменше впливаючи на природу. Людина так істотно впливає на неї господарською діяльністю, що чимало видів живих організмів зовсім зникли з Землі, а багатьом загрожує вимирання. Складено спеціальні Червоні книги, у які занесено відомості про зникаючих тварин і рослини. Зберегти їх – наш спільний обов’язок. Для цього треба знати, як ці організми живуть, у яких умовах розмножуються. Такі відомості про рослини дає ботаніка.

Вивчення ботаніки дасть змогу кожному не тільки дізнатися про життя рослин, а й узяти активну учать у перетворенні навколишнього рослинного світу.